″Високі ціни на збіжжя допоможуть модернізувати сільське господарство України″ | Події економіки: оцінки, прогнози, коментарі з Німеччини та Європи | DW | 26.01.2011
  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Економіка

"Високі ціни на збіжжя допоможуть модернізувати сільське господарство України"

Попри родючі землі, врожай в Україні вдвічі нижчий, ніж у Польщі, зауважує Томас Кірхберґ зі Східного комітету німецької економіки. За його словами, високі ціни на збіжжя допоможуть модернізувати аграрний сектор.

default

Томас Кірхберґ

Deutsche Welle: Світ стурбований дорожнечею сільськогосподарської продукції. З огляду на дефіцит і дорожнечу пшениці, кукурудзи, сої та інших культур, експерти і політики дедалі частіше згадують про невикористаний потенціал «житниці Європи» України та сусідньої Росії з її «безмежними, неораними просторами». Пане Кірхберґ, очікування, що Україна і Росія врятують світ від продовольчої кризи мають під собою підстави?

Томас Кірхберґ: Звісно, обидві країни можуть зробити суттєвий внесок у забезпечення продовольством як у масштабах регіону, так і в світових масштабах. Насамперед – це величезні площі незасіяної землі. У Росії це близько 20 мільйонів гектарів, в Україні – від мільйона до двох. Це землі, добре забезпечені водою. Але ще більший потенціал полягає у підвищенні врожайності вже засіяних земель. У цих країнах у середньому збирається близько двох з половиною тонн збіжжя з гектара. Дивлячись на сусідню Польщу, можна із впевненістю говорити про можливість збільшити врожайність, принаймні вдвічі. У Польщі сьогодні збирають від чотирьох з половиною до п’яти тонн з гектара.

DW: Землі в Україні і Росії родючі. Однак регулярно втрачається значна частина врожаю через примхи погоди. Як фермери можуть цьому протидіяти?

Такі страшні посухи, як торік у Росії, бувають вкрай рідко. Однак загалом через континентальний клімат у Східній Європі посухи частіші, ніж у Західній Європі. Це робить врожайність непостійною. Однак технологічна модернізація у будь-якому разі може дати дуже відчутне збільшення врожаїв. Хоча західноєвропейських показників навряд чи вдасться досягнути.

DW: Дозвольте уточнити, про які саме показники у Західній Європі йдеться?

Кірхберґ: У Німеччині або Франції зазвичай збирають по сім – вісім тонн пшениці з гектара. У більшості регіонів Східної Європи цього досягнути неможливо. Але якщо подивитися на країни Південного Кавказу, то там сьогодні регулярно збирають по п’ять тонн – там кращі кліматичні умови, активно запроваджуються нові технології.

DW: Які нові технології Ви би могли назвати, впровадження яких найбільш актуальне?

Кірхберґ: Це цілі комплекси заходів. Йдеться про те, в якому стані ви залишаєте поле після збору попереднього врожаю, як ви використовуєте солому, як дрібните її і вкриваєте нею ниву. Залежно від того, як ви це робите, ви або маєте проблеми з наступним врожаєм або ви покращуєте структуру ґрунту. Потрібно працювати з правильною технікою у правильний момент, своєчасно застосувати добрива, раціонально зрошувати. Крім того, ми бачимо великий потенціал у покращенні технологій збору врожаю, аби мінімізувати втрати. Для цього потрібна сучасна сільськогосподарська техніка, яка вже постачається, зокрема, з Німеччини і користується у регіоні чималим попитом. Однак попит міг би бути вищим, якби не наслідки фінансової кризи і недоступність кредитів, а також чималі імпортні мита на комбайни.

DW: Як, на Вашу думку, уряди могли би сприяти модернізації сільського господарства?

Гадаю, найбільш ефективний шлях – відшкодування частини відсотків по кредитах на сучасну техніку. Головне, щоби допомога фермерам у придбанні нової техніки надавалася у будь-якому разі, а не за умови придбання, скажімо, суто вітчизняної техніки. У фермера має бути вибір.

DW: Якщо говорити про інвестиційну привабливість аграрного сектора України та Росії, не можна не згадати про одвічну проблему: уряди регулярно обмежують експорт квотами. З огляду на такі ризики чи варто розраховувати на інвестиції?

Звісно, це не сприяє притоку інвестицій. Я переконаний, що це неправильне рішення, хоча воно і приймалося з урахуванням інтересів внутрішнього ринку. Однак такими кроками уряд заважає власним фермерам розвиватися і підриває довіру інвесторів. Це, безумовно, контрапродуктивний підхід. Крім того, розподіл квот на практиці відбувається непрозоро, все це має неприємний присмак.

DW: Попри всі труднощі, чимало сільськогосподарських підприємств в Україні і Росії вже працюють за сучасними технологіями, зокрема, йдеться й про підприємства з німецькими інвестиціями. Чи є їхній успіх сигналом для інших фермерів?

Безумовно, кожен приклад успішного бізнесу є сигналом ринку. Німецькі інвестори здебільшого задоволені роботою як в Україні, так і в Росії. Чимало з них, попри всі ризики, отримують високі врожаї. Але на практиці перехід на сучасні технології – тривалий процес. Зокрема, зміна системи обробки ґрунтів триває, щонайменше, п’ять років. Але хочу наголосити: не лише німецькі підприємства, але й чимало українських і російських господарств вже успішно пройшли цей шлях – не гірше за своїх західних конкурентів.

Розмову провів Євген Тейзе.
Редактор: Леся Юрченко

DW.COM