Вдала пародія: два диктатори співають про дружбу | Музика й кіно, література й мистецтво з Німеччини | DW | 09.11.2011
  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Культура й стиль життя

Вдала пародія: два диктатори співають про дружбу

Пародіювати Гітлера не так вже й важко. Чубчик на бік, руку в небо - і навіть без намальованих вусиків і розкотистого «р» будь-хто впізнає в цьому образі «біснуватого фюрера».

Режисер Гаусманн та виконавець ролі Сталіна Валерій Гришко

Режисер Гаусманн та виконавець ролі "Сталіна" Валерій Гришко

Інша справа – Сталін. Глузувати із суворого кавказця не те щоб мало кому в кіно вдавалося, на це навіть зазіхнути майже ніхто досі не ризикнув. Мабуть, є щось особливо зловісне в цьому «Великому диктаторові», через що одних вусів, акценту і люльки мало, аби гумористам і сатирикам гідно витримати з ним дуель.

Але нещодавно в німецький прокат вийшла чергова комедія, в якій пародіюють обох: і Гітлера, і Сталіна. У фільмі вони - другорядні персонажі, проте досить часто з'являються на екрані, щоб глядач встиг скласти про них особисту думку. Судячи з того, що пишуть в Німеччині в рецензіях на художній фільм «Готель Люкс», пародія цілком вдалася.

З берлінського кабаре на дачу до вождя

Готель Люкс сьогодні називається Центральний

Готель "Люкс" сьогодні називається "Центральний"

Все починається в Німеччині в першій половині 1930-х років. На сцені берлінського кабаре в оточенні красунь танцюють, взявшись за ручки, два диктатора і весело наспівують пісеньку про дружбу. Співають і танцюють, зрозуміло, не самі диктатори, а лише переодягнені в них артисти кабаре Ганс Цізіг та Зігі Майєр, яких грають відповідно німецькі актори Міхаель Гербіх (Michael Herbig) і Юрген Фоґель (Jürgen Vogel). Але виходить все одно смішно – в фільмі над жартами артистів регочуть навіть нацисти, які сидять у залі кабаре.

Але потім настають суворі часи, коли з побляклих жартів більше ніхто не сміється, і друзям-комедіантам доводиться рятувати свою шкуру. Зігі-«Гітлер» йде у комуністичне підпілля, а Ганс-«Сталін» їде з Німеччини до Радянського Союзу, де потрапляє до сумнозвісного московського готелю «Люкс» - головний столичний притулок для збіглих комуністів з усього світу.

Зустріч двійників диктаторів

Зустріч двійників диктаторів

Поступово Ганс-«Сталін» розуміє, що залишити це місце із темними коридорами, переповненими щурами, без дозволу радянської влади неможливо. Нашого героя-пародиста ловлять під час спроби втекти з готелю. Імітатор Сталіна несподівано потрапляє на дачу радянського вождя, який приймає Ганса за особистого астролога Гітлера. Герой - хлопець не промах - пророкує сніг в сонячний день і дає Йосипу Віссаріоновичу слушні поради (зокрема, що непогано було б йому подружитися з Гітлером). У фіналі Сталін залишається без вус, перемагає справжня дружба, а артисти кабаре, разом зі своєю чарівною супутницею, летять далеко-далеко і навіть не обіцяють повернутися.

Історична «пастка»

Радянський вождь зі своїм фірмовим атрибутом - люлькою

Радянський вождь зі своїм "фірмовим" атрибутом - люлькою

До речі, готель «Люкс» - не вигадка режисера фільму Леандера Гаусмана (Leander Haussmann), а реальний готель, який починаючи з 1917 року дійсно став прихистком для комуністів з усього світу, які прибували до Москви на конгреси Комінтерну, і емігрантів, які втекли від переслідувань до Радянського Союзу.

Під час хвилі «великого терору» 1936-1938 конспіративний готель «Люкс» перетворився на смертельну пастку для багатьох своїх постояльців, найбільшу групу серед яких складали німці. Постояльців не оминули допити, дві третини комуністів-емігрантів з Німеччини в Радянському Союзі було репресовано, а частину депортовано в нацистський «Третій рейх», що тоді часто було рівноцінно концтабору і навіть смертному вироку.

Єжов та Ганс Цізіґ у коридорі готелю Люкс. Комедіант з Берліна отримав від Сталіна орден за розумні поради

Єжов та Ганс Цізіґ у коридорі готелю "Люкс". Комедіант з Берліна отримав від Сталіна орден за "розумні поради"

Чорний гумор російською

«Готель Люкс» - одночасно і комедія, і мелодрама, і шахрайський роман, і політична сатира. Від деяких жанрів у цьому фільмі сміх застрягає у горлі. Сталін, наприклад, коли вирішує поспілкуватися зі своїм «астрологом» без свідків, стріляє через фіранку у перекладача, що сидить у ванній, а потім заспокоює свого берлінського гостя: «Не переживай, у мене їх повно». Чому перекладач сидить у ванні? Так це ж смішно.

Партквиток - ще не перепустка

Партквиток - ще не перепустка

Сталіна і його оточення грають російськомовні актори. Вони розмовляють рідною мовою, яку для німецького глядача перекладають субтитри або інші персонажі з кіноекрана. Німці теж час від часу переходять на російську, і це в них дуже непогано виходить. Краще за всіх опанував російську мову виконавець головної ролі Міхаель Гербіх, однаково вдалий у всіх комедійних і трагедійних нюансах своєї захоплюючої ролі.

І якщо не думати або не знати про долю реальних постояльців цього готелю «Люкс», які втекли від Гітлера і потрапили під приціл до Сталіна, то бурхливі і грайливі перипетії, що несуть глядача від одного драматичного віражу до іншого, легко захоплюють і навіть приносять задоволення. У справжньому ж «Люксі», який останні півстоліття простояв у двох кроках від Кремля як готель «Центральний», німцям фільм знімати не дозволили.

Автор: Елеонора Володіна/Альона Павленко
Редактор: Євген Тейзе

DW.COM