Бертольд Байтц: немає нічого ціннішого за людську гідність | Політичні новини з Європи: аналітика, прогнози, коментарі | DW | 12.12.2011
  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Європа

Бертольд Байтц: немає нічого ціннішого за людську гідність

Багаторічний керівник сталеливарного концерну Krupp Бертольд Байтц – один з найвпливовіших промисловців повоєнної Німеччини. Його неймовірний шлях до суспільного визнання почався у роки війни у Бориславі, на Львівщині.

Бертольд Байтц пройшов неймовірний життєвий шлях

Бертольд Байтц пройшов неймовірний життєвий шлях

12 грудня в Ессені 98-річному Бертольду Байтцу та його дружині Ельзе прем’єр-міністр федеральної землі Північний Рейн – Вестфалія Ганнелоре Крафт вручила найвищу земельну відзнаку – «державну премію NRW». За декілька десятків років на чолі німецького металургійного гіганта Krupp Байтц отримав вже не один десяток відзнак і премій. Однак нинішня нагорода – перша державна відзнака, яку він отримує не стільки за досягнення у розвитку промисловості або суспільну діяльність, скільки за свою людяність. Цією відзнакою вшановано «неймовірні зусилля на захист людської гідності», зазначено в офіційній заяві земельного уряду. Події, про які йдеться, мали місце у роки Другої світової війни у далекому містечку Борислав, що на Львівщині.

Прикарпаття. Початок Голокосту

На видобутку у Бориславі

На видобутку у Бориславі

Першого липня 1941 року, невдовзі після нападу нацистської Німеччини на Радянський Союз, молодший офіцер запасу 28-річний Бертольд Байтц з дружиною Ельзе прибуває до Борислава. На той момент це невеличке містечко на Прикарпатті – центр нафтовидобутку на Галичині. Байтца - співробітника нафтової компанії Shell - призначили директором новоствореної Karpaten-Öl AG.

Одразу по прибутті до Борислава Ельзе і Бертольд стають свідками єврейських погромів на вулицях міста. «Це був неймовірний шок», - цитує спогади Байтца у його біографії журналіст Йоахім Кеппнер. Німецькі есесівці заохочували погроми, деякі навіть радо долучалися до насильства. За кілька днів погромів загинули майже двісті євреїв. Утім, це був лише початок систематичного винищення.

На родовищі працювали більше десяти тисяч людей

На родовищі працювали більше десяти тисяч людей

Бертольд Байтц, очоливши Karpaten-Öl AG, наполіг на тому, аби всі євреї залишилися працювати – всупереч наказу СС про «очищення промисловості від євреїв». Байтцу довелося наполегливо доводити місцевому керівництву СС, що кілька тисяч євреїв, які працювали на його підприємстві, є «незамінними працівниками» і без них він не зможе забезпечувати вкрай необхідні Вермахту нафтові ресурси. Вже невдовзі стало зрозуміло, що видана за розпорядженням Байтца нарукавна пов’язка з літерою R (Rüstungsarbeiter – робітник оборонної промисловості) – єдиний для євреїв спосіб уникнути депортації до концтаборів.

Смертельні «акції»

Відзнака Яд-Вашем, 1973 рік

Відзнака "Яд-Вашем", 1973 рік

На Karpaten-Öl AG працювало у рази більше євреїв, ніж можна було повноцінно задіяти на виробництві. Байтц видавав трудові посвідчення навіть підліткам. Утім, як він згадував пізніше, найболючішим для нього було те, що він не міг влаштовувати дітей: тим, кого не вдалося сховати, загрожувала неминуча смерть. Під час регулярних «акцій», які проводили есесівці та українська поліція, євреїв хапали прямо на вулицях чи у домівках і розстрілювали на місці або у лісі поблизу міста. Не раз Бертольду Байтцу доводилося у буквальному розумінні відбивати «своїх» євреїв у есесівців. Одного дня у серпні 1942 року він примчав на вокзал, де вже стояли товарні вагони, в яких завантажили тисячі євреїв для відправки у концтабір. Байтц кричав на есесівців, вимагаючи віддати «його» людей. В останній момент він зняв з потяга десятки євреїв. При цьому чимало людей насправді у нього не працювали.

Посвідчення єврея-робітника з підписом Байтца. Такий папірець рятував від концтабору

Посвідчення єврея-робітника з підписом Байтца. Такий папірець рятував від концтабору

Коли декілька десятиліть потому ізраїльський меморіальний центр «Яд-Вашем» визнав його «Праведником народів світу» за порятунок євреїв, у своїй промові він згадав саме епізод на вокзалі у Бориславі. Однією з тих, кого Байтц зняв з «потяга смерті» була молода жінка, яка працювала у нього у канцелярії. Після того як Байтц визволив її, вона запитала, чи може забрати з потяга свою матір. Есесівець відмовив навідріз, сказавши, що «нізащо не повірить, що ця стара жінка працюватиме на нафтовидобутку». «Якщо Ви не заперечуєте, пане Байтц, у такому випадку я піду слідом за моєю матір’ю», - сказала жінка, відмовившись від порятунку. Розповідаючи цю історію у «Яд-Вашем», Байтц не міг стримати сліз.

Під загрозою смерті

Бертольд Байтц, рятуючи євреїв Борислава, ризикував власним життям, наголосив Йоахім Кеппнер у розмові з Deutsche Welle. «Те, що він рятував євреїв, не подобалося багатьом, у тому числі й співробітникам його підприємства», - каже Кеппнер. На Байтца не раз доносили, а одного разу керівника Karpaten-Öl AG навіть запросили у комендатуру Гестапо у Вроцлаві. Від концтабору Байтца врятувало лише диво: справа потрапила на розгляд його другу дитинства. Той попросив Байтца бути обережнішим і спалив усі документи.

Зустріч із Сабіною Воланські - однією з врятованих у Бориславі, 2010 рік

Зустріч із Сабіною Воланські - однією з врятованих у Бориславі, 2010 рік

Чи не боявся Бертольд Байтц за своє життя? «Мені не можна було боятися. Впевненість у собі дуже допомагала мені у розмовах з представниками СС. Я знаю німців: якщо розмовляєш з ними впевнено, чітко і ясно, то вони ставляться до тебе з повагою. Коли ти м’якотілий або невпевнений у собі, вони тебе просто вб’ють», - сказав Байтц в одному зі своїх нечисленних інтерв’ю про події у Бориславі.

Далеко не всі з тих, за кого заступався Бертольд Байтц, таки врятувалися. Загалом з кількох тисяч євреїв-робітників Karpaten-Öl AG війну пережили кілька сотень. 1944 року, незадовго до відступу німецьких військ, компанію ліквідували, а Байтца відправили на фронт простим солдатом. Врятувалися лише ті євреї, яким вдалося декілька місяців переховуватися у лісах.

«Байтц не любить порівнянь із Шиндлером»

Бертольда Байтца журналісти нерідко порівнюють з Оскаром Шиндлером, який у роки війни врятував більше тисячі євреїв, давши їм роботу в оборонній промисловості. Однак Байтц цього порівняння не любить, каже Йоахім Кеппнер. «Шиндлер після війни загубився у реальному житті, так і не знайшов себе. Натомість життя для Байтца із завершенням війни щойно розпочалося. Те, що він у свої молоді роки пережив у Бориславі не зламало його, а лише зробило його сильнішим», - зауважує Кеппнер.

Бертольд Байтц (праворуч) із Альфридом Круппом

Бертольд Байтц (праворуч) із Альфридом Круппом

Після війни Бертольд Байтц зробив блискавичну кар’єру. У Німеччині тоді дуже бракувало кваліфікованих менеджерів, які не були би серйозно обтяжені нацистським минулим. Кар’єра Байтца швидко просувалася, а 1953 року доля надала йому неймовірний шанс: керівник металургійного концерну Krupp Альфрид Крупп запропонував стати його генеральним уповноваженим. Круппу, який після війни шість років провів у тюрмі за звинуваченням у пособництві нацистам, терміново був потрібен наступник з чистим сумлінням. Концерну Krupp, який союзники вважали головною зброярнею Третього рейху, загрожувала ліквідація.

Іміджеве перезавантаження Krupp

«Бертольд Байтц виявився ідеальною кандидатурою для порятунку Krupp. Під час війни він проявив себе не як «типовий німець». В очах союзників він не лише мав хорошу репутацію, але був людиною, нічим не пов’язаною з колами німецьких промисловців, до яких союзники мали глибоку недовіру. Байтц своїм незаплямованим ім’ям відбілив репутацію Krupp, яка дуже постраждала через виробництво гармат для Вермахту та масштабне використання примусових робітників», - зауважив у розмові з Deutsche Welle історик Карстен Рудольф.

Зустріч з Нікітою Хрущовим у Москві, 1963 рік

Зустріч з Нікітою Хрущовим у Москві, 1963 рік

За словами Рудольфа, репутація Бертольда Байтца у наступні десятиліття принесла неабияку користь у налагодженні торгівельних і політичних зв’язків з країнами «Східного блоку». Після низки зустрічей Байтца з високопоставленими представниками номенклатури у Польщі, Радянському Союзі та інших соціалістичних країнах концерн Krupp отримав вигідні контракти у цих країнах. Центральну роль Байтц зіграв і в «політичній відлизі» у відносинах з країнами «Східного блоку» на початку 60-их років.

Назвати Бертольда Байтца ідеалістом важко. «Однак його життя доводить, що навіть одна людина може змінити світ на краще. Принаймні трошки», - підсумовує біограф Йоахім Кеппнер.

Автор: Євген Тейзе

Редактор: Тетяна Бондаренко