Італія. Провал конституційної реформи
2 липня 2006 р.
“По-перше, італійці більшістю підтримали нинішню конституцію. І ці результати важко заперечити. По-друге, реформі Сільвіо Берлусконі прийшов кінець."
Повідомив сенатор Франко Бассаніні, коли стали відомі результати референдуму. На думку противників змін до конституції, реформа може зашкодити національній єдності, послабити позиції президента і коштуватиме платникам податків 250 мільярдів євро.
Сільвіо Берлусконі, правоцентристська коаліція якого у свій час активно проштовхувала реформу, зауважував, що зміни мають оновити застарілу систему управління.
Нині діючу конституцію Італії було укладено після закінчення другої світової війни. Її автори передбачили певний механізм, що має завадити комусь, на зразок диктатора Беніто Муссоліні, отримати абсолютну владу у державі.
“Конституція Італії 1948 року перемогла. Ми маємо конституцію живу, ми маємо конституцію актуальну”
Оголосив сенатор Оскар Луїджі Скальфаро. Зокрема, відповідно до основного закону, нині прем’єр-міністр не має права розпускати парламент, та призначати й звільняти міністрів. Конституційна ж реформа передбачала надання таких повноважень керівнику уряду. Водночас критики основного закону зауважували, що він містить багато стримуючих важелів, і тому державою важко керувати. З повоєнних часів дуже мало урядів протрималися більше року. Окрім цього ініціатори конституційної реформи говорили про необхідність надати регіонам більше повноважень.
Про небезпеку подібних нововведень весь час писала італійська преса, а після оприлюднення результатів, оголосила про перемогу здорового глузду.
“У нерішучій, розділеній країні громадяни зробили чіткий та точний вибір. Це було позитивне голосування, бо воно заперечило реформи, які були дуже заплутаними, і які були би небезпечними для нашої країни. Результат референдуму не може бути біль чітким. Він показав, що конституційна реформа не є пріоритетом італійців. Коріння наших проблем перебуває не там, особливо коли виявляється, що запропоновані реформи, загрожують національній єдності." Написала LA REPUBBLICA
Тетяна Карпенко