Інфляція – одвічна спокуса

Держава потребує грошей. Центробанк їх друкує. Чим більше грошей в обігу, тим менша їхня вартість. Виникає інфляція. «Найгіршим прикладом інфляції була Веймарська Республіка у Німеччині в 1920-х роках», - розповідає Мішель Бордо з Університету Рутгерса в Канаді. Веймарська Республіка запустила тоді друкарський верстат, щоб оплатити воєнні репарації. Все обернулося гіперінфляцією.

Іншим країнам з інфляцією щастило дещо більше. Так, Сполученим Штатам після Другої світової війни вдалося завдяки поєднанню сильного зростання та високої інфляції знизити заборгованість зі 120 до 35 відсотків ВВП.

І цього разу в промислових країн може з'явитися спокуса за допомогою інфляції позбутися боргів. Тому що майже всі – по вуха в боргах. США сидять на борговій горі, що важить більше, ніж весь їхній валовий продукт. Борги Італії дорівнюють 120 відсоткам ВВП країни, Німеччини – 80 відсоткам. «Лідером» залишається Японія з астрономічним обсягом боргових зобов'язань – 230 відсотків економічної потужності країни.

Ефективий засіб від заборгованості

Який вплив має інфляція на державний борг? На думку Кая Конрада, директора Інституту Макса Планка з питань громадських фінансів, інфляція є нічим іншим як перерозподілом: «Якщо гроші знецінюються внаслідок інфляції, держава стає багатшою – вона втрачає частину своїх боргів. Однак власники цінних паперів з жорсткими відсотковими ставками тоді стають біднішими».

І чим більше позик належать іноземним кредиторам, тим більшою є спокуса держави звільнитися від частини заборгованості через інфляцію, каже Конрад. Зрештою такі кредитори відкликати або переобрати цей уряд не можуть. Фінансовий експерт з Мюнхена вирахував, наскільки вигідним все це є для держави: «Якщо інфляційні очікування збільшуються на два відсоткових пункти, державний борг втрачає приблизно десять відсотків своєї вартості».

Таким чином держава може не лише позбутися частини боргу, а й збагатитися шляхом інфляції. Приклад – списання. Якщо сьогодні підприємець у Німеччині купує техніку, то може окупити її впродовж десяти років. Але за десять років окупиться лише та вартість, яку ця техніка коштує сьогодні. Реальна ж вартість інвестиції, витраченої на купівлю техніки, унаслідок інфляції стане набагато більшою. Тут держава економить гроші.

Інфляція має й інші переваги для держави

Водночас держава збирає більше грошей, оподатковуючи уявні доходи. Конрад наводить приклад: підприємець купує земельну ділянку за сто грошових одиниць. Реальна вартість може залишитися в межах сотні. Однак через 20 років вона буде продана за 250, тому що інфляція збільшила вартість ділянки землі.

Таким чином з'являється уявний дохід в 150 грошових одиниць, в якому держава, поза сумнівом, матиме свою частку. «Уявний дохід є тим більшим, чим більший розмах інфляції», - каже Конрад.

Підґрунтя вже є

За стількох спокус держава була б майже дурною, якби не скористалась інфляційним механізмом. Передумови для цього центробанки світу вже створили. Від американської Федеральної резервної системи до Банку Японії - всі шлюзи широко відкрито. Європейський центробанк також у цій когорті. В обіг пущено ще дуже мало з того, що випущено. Якщо, однак, знову буде економічне піднесення, інфляційні очікування дуже швидко поповзуть вгору.

Якщо говорити про єврозону, то головний економіст Commerzbank в найближчі десять років прогнозує середню інфляцію від 3 до 4 відсотків. В країн валютного союзу є, щоправда, одна проблема. Оскільки вони віддали грошову політику з власних рук, простір для маневру щодо ліквідації заборгованості через інфляцію в країни з високою заборгованістю є невеликим. «Тоді залишається єдина можливість – державне банкрутство. І тільки в тому разі, якщо цю країну не врятують європартнери», - каже канадський вчений Мішель Бордо.