Європейські ультраправі об’єднуються

Так званий „Європейський національний фронт” об’єднує загалом 16 неофашистських та націоналістичних організацій з усього континенту: від Нідерландів до Греції й від Литви до Португалії. Це правоекстремістська Націонал-демократична партія Німеччини, „Болгарський національний союз”, „Національне відродження Польщі”, литовський „Союз національних сил”, румунська „Нова правиця”, грецький „Патріотичний альянс” і сербська організація „Образ”. Співпраця між цими групами просунулася настільки, що вони хочуть єдиним фронтом іти на наступні вибори до Європарламенту і створити європейську Праву партію.

Правоекстремістські сили активно співпрацюють і на нижчому рівні, каже експерт з міністерства внутрішніх справ німецької федеральної землі Північний Рейн-Вестфалія Томас Ґрумке:

„Надзвичайно багато відбувається в Східній Європі. Там об’єднуються відносно нові угруповання. Дуже сильні позиції у російських правоекстремістів, які співпрацюють із сербами та болгарами”.

Тісні контакти підтримують румунські та болгарські ультраправі, а також чеські, польські та німецькі праві екстремісти.

На перший погляд, така активна міжнародна співпраця ультраправих здається дивною, адже важливою складовою частиною їхньої ідеології є націоналізм. Томас Ґрунке бачить у цьому нову тенденцію:

„Ми спостерігаємо, що немала частка правих екстремістів справді відставила націоналізм на другий план, віддавши перевагу елементам расизму та антисемітизму. Самі вони називають це „пан-арійською ідеологією”. Це означає, що більше не йдеться про захист чи піднесення власної нації. Тепер на першому плані стоїть захист так званої „арійської раси”, як би там її не визначали, що нібито опинилася під загрозою. І коли вже ці угруповання справді в це вірять, то немає іншої альтернативи, ніж протидіяти цьому усіма доступними міжнародними методами”.

Сучасні праві екстремісти не гребують навіть співпрацею з ісламістськими бойовиками. Об’єднуючим фактором тут виступає антисемітизм. Але не тільки. Європейські ультраправі, як правило, мають проблеми з грошима, тому ісламісти для них - це не в останню чергу фінансове джерело.

Такий підхід не чужий і правим партіям, що мають своїх депутатів у парламентах. Хоча націоналізм залишається їхньою головною ознакою, вони активно шукають однодумців за кордоном. На зустрічах ультраправих можна побачити антисемітську болгарську організацію „Атака” в одній компанії з фактично про-єврейською бельгійської партією „Флаамс-беланг”. А вороже налаштований до Ізраїлю французький „Фронт насіональ” віднедавна співпрацює з Великорумунською партією, що навпаки, ставиться до Ізраїлю позитивно.

Політолог Кас Мудде з університету Антверпена так пояснює співпрацю цих досить різних партій та угруповань:

„Перед партіями на кшталт бельгійського „Флаамс-беланг” стоїть одна проблема: в самій Бельгії майже ніхто не хоче мати з ними справу. Тому їм не доводиться вибирати з ким співпрацювати. Їм потрібні європейські партнери, щоб створити виборчий список на виборах до Європейського парламенту. Щоб створити фракцію, потрібно мати певну кількість депутатських мандатів. Поодинці ці партії не мають на це шансу. Отже, вони вирішили співпрацювати. А коли є фракція, можна розраховувати на фінансову підтримку. Тобто головне – гроші для партії”.