Справа Луценка

Європейський суд з прав людини, розглянувши скаргу на арешт опозиційного політика, визнав порушення низки статей Європейської конвенції з прав людини. Зокрема, йдеться про порушення статті 5 щодо права на свободу і безпеку, права бути поінформованим про причини арешту, права оскаржувати своє утримання під вартою тощо. У своїй скарзі Луценко також пояснював, не посилаючись на жодну статтю, що його арешт здійснено для того, щоб усунути його з політичного життя, зокрема від участі у майбутніх парламентських виборах.

У цьому випадку судді вирішили, що йдеться про порушення 18-ї статті Конвенції. А визнавши порушення цієї статті, переконаний правозахисник Євген Захаров, суд визнав політичну складову кримінального переслідування Луценка. Натомість суддя Європейського суду з прав людини 2009 року Станіслав Шевчук вважає, що поки що не можна говорити про те, що суд офіційно визнав Луценка політичним в'язнем. У прес-релізі з рішенням суду у Стразбурзі немає прямого формулювання, що арешт опозиційного політика був політичним переслідуванням.

Порушення статті 18, на думку Шевчука, у цьому випадку означає, що суд визнав, що для кримінального переслідування Луценка були й інші мотиви, не обов'язково політичні. Зокрема, "коли Луценку висунули звинувачення, він як політична фігура відповів на них у ЗМІ, що і стало, на думку суду, підставою для арешту",- сказав Шевчук.

Задоволення скарги Луценка підтверджує, що законодавство і практика щодо попереднього розслідування в Україні не відповідають міжнародним стандартам, констатує Євген Захаров. "У нас дуже багатьох позбавляють свободи під час попереднього слідства, що ще раз підтвердило це рішення". На його переконання, справа Луценка особливо промовиста, оскільки жодних законних підстав для утримання його під вартою не було.

Про звільнення Луценка не йдеться

Рішення Європейського суду з прав людини за скаргою Луценка означає засудження зловживання правосуддям з метою боротьби з політичними опонентами, сказала у коментарі DW депутат Європарламенту від Зелених Ребекка Гармс. "Рішення засвідчило, що методи уряду та президента щодо здійснення судових процесів проти політичних опонентів, щоб послабити опозицію, не є прийнятними для демократії",- наголосила європарламентарій. Вона вважає, що рішення суду має спонукати українську владу до того, щоб Луценка звільнили та повністю реабілітували.

Однак про звільнення Луценка нині не йдеться, зауважують експерти, адже безпосередньої вимоги випустити його не пролунало. Такого впливу на долю Луценка сьогоднішнє рішення суду у Страсбурзі не матиме, оскільки розглядалася скарга на арешт, а він вже засуджений, і цей вирок набув законної сили, зазначає Захаров. Тобто, тепер, на думку правозахисника, Луценку треба подавати до суду у Страсбурзі іншу заяву про порушення прав екс-міністра під час судового процесу. "Він має всі шанси виграти наступну справу Європейського суду, але потрібно ще пройти касаційну інстанцію, після того можна подавати скаргу", - сказав правозахисник.

Як виконати рішення?

З тим, що рішення суду у Страсбурзі зараз суттєвого впливу на долю Луценка не матиме, погоджується і позафракційний депутат, член парламентського комітету з питань правосуддя Святослав Олійник. Це рішення, на його думку, має радше іміджевий характер. "Тобто, він довів, що у його затриманні та арешті присутня політична складова, але зараз він позбавлений волі вже на підставі вироку, на жаль, через це він навряд чи зможе вийти на волю",- зазначив депутат.

Рішення означає, крім виплати 15 тисяч євро, також те, що потрібно переглянути справу Луценка з урахуванням порушень конвенції, але суд не вказує на те, що його треба негайно випускати, пояснює доктор юридичних наук, суддя Європейського суду з прав людини 2009 року Станіслав Шевчук. Він не виключає, що у цьому разі може початися дискусія між Україною та комітетом міністрів Ради Європи щодо того, як саме краще виконати рішення суду.

Як відомо, Юрія Луценка затримали наприкінці 2010 року, відтоді він перебуває у СІЗО. Скарга екс-урядовця надійшла до суду у Стразбурзі у січні минулого року. У лютому цього року Печерський районний суд Києва визнав колишнього керівника МВС винним у низці посадових злочинів, засудивши його до чотирьох років позбавлення волі.