Ядерний конфлікт: чи можна зупинити Іран і як?

Центральна тема в європейській пресі - заява іранського президента Махмуда Ахмадінеджада про те, що його країна успішно почала збагачувати уран, щоправда, як він сказав, у мирних цілях. Німецька газета Hamburger Abendblatt не вірить таким словам лідера в Тегерані:

Про те, що багатий нафтою Іран терміново потребує атомних реакторів, Ахмадінеджад може розказувати своїй бабусі. За допомогою атомного меча Іран прагне як політично, так і військово повернути силу перської держави. За таких умов Захід не може сидіти, склавши руки, й молитися, поки фанатики на кшталт Ахмадінеджада будують бомбу. Але вирішення проблеми краще шукати в політичній площині. Наприклад, підтримка опозиції з довгостроковою метою зміни влади. Але якщо через кілька років радикальний режим таки почне виробництво зброї, Заходу доведеться взятися за палицю, - вважає Hamburger Abendblatt.

Швейцарська Neue Zürcher Zeitung запитує:

Чи можна Іран ще зупинити? Здається, що нинішніми методами - ні... Якби в Ірані при владі був інший режим, до проблеми можна було б ставитися простіше, або навіть легко вирішити її. Але розмови про силову зміну режиму за допомогою спецслужб чи інших засобів не мають реальних підстав і навряд чи варто їх зараз вести. Не варто також недооцінювати силу іранського націоналізму, - попереджає Neue Zürcher Zeitung.

Німецька Sächsische Zeitung з Дрездена пише про роль МАГАТЕ:

Міжнародне агентство з атомної енергії - це ефективний інструмент контролю в руках міжнародної спільноти. Тим більше, що Тегеран поки співпрацює з МАГАТЕ. Варто згадати, що експерти цієї організації, на відміну від американських спецслужб, надали достовірну інформацію про нібито існуючу атомну програму Іраку. А може справді варто піймати Іран на слові, адже він каже, що його атомна програма має лише мирні цілі? Політична ізоляція або ж навіть воєнні операції зробили б контроль з боку МАГАТЕ неможливим, - вважає Sächsische Zeitung.

Ще одне німецьке видання, Hannoversche Allgemeine Zeitung, пише:

Розрахунки іранського президента можуть не справдитися. Економічні санкції вдарили б по Ірану набагато сильніше, ніж це уявляє собі Тегеран. Технологічно відсталий регіон залежить від сучасних товарів з-за кордону. Навіть переробляти власні нафту й газ Іран може самотужки лише в обмеженому обсязі. Загострення конфлікту напевне приведе до подальшого зростання світових цін на нафту, але воно не буде таким масштабним, як на те сподівається непередбачуваний режим у Тегерані. Тепер треба, щоб європейці разом з іншими країнами, що мають право вето в Раді Безпеки ООН, трималися єдиної лінії і покарали Тегеран торговельними обмеженнями. В інтересах безпеки на планеті краще це зробити сьогодні, ніж завтра, - пише Hannoversche Allgemeine Zeitung.

Серед інших міжнародних тем газетні оглядачі в Європі продовжують аналізувати ситуацію в Італії після виборів, на яких з мінімальним відривом переміг опозиційний лівоцентристський блок на чолі з Романо Проді. Натомість прем’єр Сильвіо Берлусконі поки не визнає своєї поразки. На сторінках німецької Berliner Morgenpost читаємо:

Якби все відбувалося як у підручниках з демократії, італійці повинні були б завдати Берлусконі нищівної поразки. Він багато чого обіцяв і мало чого здійснив. Але вистачило тільки на мінімальний відрив лівоцентристської опозиції на чолі з Романо Проді. І це при тому, що активність виборців продемонструвала, наскільки серйозно італійці поставилися до голосування. Тому їхній результат так важко пояснити. Відповідь буде невтішною для Проді. Навіть за сприятливих умов він не зміг отримати переконливу більшість. Італія сьогодні - розколота й безпорадна країна, що потерпає від внутрішньої блокади, - констатує Berliner Morgenpost.

На завершення - коментар французької газети Le Monde з Парижа:

Після виборів Італія розколота на дві частини, а на політиків очікує виснажливий марафон. Незабаром парламенту треба буде обрати президента. Мандат нинішнього глави Карло Чампі, який в останні п’ять років оберігав гідність держави попри фарс Берлусконі, добігає кінця. Потім уряду треба буде підготувати проект бюджету й почати великі соціальні реформи, які б запустили двигун економіки, що зараз пробуксовує. Це завдання буде непростим, але сусіди Італії мають підставу радіти. Принаймні тепер у них є надійний співрозмовник, який переймається справами Європи, - пише Le Monde.

Огляд преси підготував Роман Гончаренко