Що ближче Європі: Україна чи Туреччина?

Передвиборні промови кандидатів стали похмурішими: ”Я дуже розчарований тим, що довіряв цим боягузам і зрадникам”, заявляє Віктор Янукович, маючи на увазі ті владні еліти, які впродовж двох років були для нього і його уряду опорою. Якраз три тижні тому донеччанина було проголошено переможцем президентських виборів, а зараз він ледь наважується виїхати зі своєї східноукраїнської малої батьківщини. Розчарування Януковича настільки велике, що він відкрито нападає на свого ментора, Леоніда Кучму, який незабаром складе з себе повноваження президента: ”В нас в Україні немає президента. Де він був під час помаранчевого путчу?” Янукович рішуче має намір балотуватися в президенти 26 грудня, без огляду на пораду Кучми цього не робити.

Стверджує газета РАЙНІШЕ МЕРКУР і продовжує:

У пекльному вирі ”помаранчевої революції” Янукович загубив не лише до того чітко спрямовані на його користь телеканали, але й більшість в парламенті. Прем”єр-міністром він себе може ще поки називати, бо вчасно пішов у неоплачувану відпустку. Український закон забороняє звільняти працівника у відпустці. Водночас Янукович намагається зайняти нову стратегічну позицію, проголошуючи себе справжнім опозиціонером до ”ганебної влади”. До влади він тепер зараховує не тільки Кучму з його дніпропетровським кланом, але й свого суперника Віктора Ющенка.

Наголошується в статті газети РАЙНІШЕ МЕРКУР і далі зазначається :

Новий керівник передвиборної кампанії Тарас Чорновіл, який перейшов з іншого табору, не особливо намагається приховати свої сумніви: ”Передвиборна агітація потрібна нам тільки для того, щоб нагадати, що ми ще існуємо на цьому світі.” Свита Януковича крім того деморалізована опитуваннями, проведеними інститутом Разумкова після тимчасового припинення масових помаранчевих протестів. Результати опитування, згідно з якими Ющенко випереджає Януковича на цілих 10 відсотків, мало кого дивують. Адже лідер опозиції з часу його появи на політичній арені вів перед у всіх опитуваннях, – підкреслює РАЙНІШЕ МЕРКУР.

Журнал ШПІҐЕЛЬ коментує результати останніх соціологічних досліджень серед громадян Євросоюзу щодо, перспектив Києва і Анкари стати членами ЄС. Переважна більшість опитуваних надають перевагу Україні:

Невже Україна, віддалена усього на 800 км від Берліна та 500 від Відня, стане таким неперетравлюваним шматом для Європи, на відміну від мусульманської Туреччинни, яка до того ж більшою мірою географічно належить до Азії? Експерти це категорично заперечують. Той, хто відповідає згодою Туреччині чи країнам, які утворювали Югославію, не може довго ігнорувати східного сусіда розширеного ЄС, вважає президент Польщі Александр Квасневський, єдиний державний діяч, який відкрито виступає за прийняття як Анкари, так і Києва до елітарного європейського клубу.

Кірк Мілднер з Франкфуртського кредитного банку відновлення, який колись працював консультантом у німецькому посольстві в Києві, вважає, що ці дві країни вже давно є економічно рівнозначними. А ООН у своєму ”індексі людського розвитку” навіть поставила Україну на 18 позицій вище за Туреччину. Насправді Київ з його річним обсягом внутрішнього продукту на одну особу сумою 5474 долари лише на 400 доларів відстає від Анкари. При цьому, безробіття у цій країні удвічі менша, а українська система освіти значно краща за ту, що діє в туреччині, де й досі кожна четверта жінка залишається неписьменною. Чому ж тоді саме Туреччині надає перевагу Європейський Союз?

Запитує ШПІҐЕЛЬ і висловлює таке припущення:

Просто провідні європейські політики побоюються просуватися у сферу впливу Росії, вважають експерти. Під час засідання міністрів закордонних справ ОБСЄ у Софії посланці Москви говорили про ”підбурювання” українців Заходом. Водночас Володимир Путін промовляв здалека особливо дивні речі про те, що ”якийсь добрий дядько в корковому шоломі буде ще вчити політичних темношкірих, як правильно жити. А якщо аборигени будуть впиратися, то отримають ракетнохо прочухана”, – цитує ШПІҐЕЛЬ застрогу кремлівського шефа.

Огляд тижневої преси підготували Любомир Петренко і Оксана Курилас