Школа без расизму: школярi навчаються громадськiй мужностi
9 грудня 2008 р.
Стаття 1 Загальної декларації прав людини говорить, що всі люди народжуються вільними і рівними у своїй гідності і правах. У житті цей постулат ніде цілком не виконується. Як у Німеччині, так і в інших країнах процвітає побутовий расизм. Буває, школярі влаштовують гоніння на своїх однокласників лише за те, що ті – іншої, ніж вони, національності. З цим борються члени проекту «Школа без расизму – школа зі сміливістю.»
В професійно-технічному училищі в Кельні десята година ранку. В учнів мав би зараз бути урок техніки. Але сьогодні все інакше. Сьогодні - День проти расизму та за інтеграцію. Група підлітків малює різнокольорові графіті на сірих стінах школи. В одному класі школярі дискутують із літнім чоловіком. Він розповідає, як його дитиною катували в нацистському концтаборі.
Наскільки можна судити із висловів учнів, ідея проекту «Школа без расизму» їм добре зрозуміла:
«Тобі немає тут чого шукати, тупий негре!» Або ж такі дурні вирази як «Німеччина - німцям». Це ж нісенітниця, ми всі люди, у всіх є почуття, ми всі живемо на одній планеті та маємо однакові права.»
Утім, однієї констатації, що є добре і що погано, для Крістофа Веземана, викладача профтехучилища в Кельні, замало. Найголовніше – каже він – це прищепити школярам громадянську мужність:
«Я гадаю, багато що трапляється на шкільному подвір’ї, вчитель при цьому нічого не бачить. Саме тут потрібно дати школярам зрозуміти: ви маєте право захищатися».
Ренате Бонов - координатор проекту «Школа без расизму». Вона вчить, як слід педагогам реагувати на расистські та дискримінуючі вигуки школярів:
«Ей, ти що голубий?» Тоді я кажу: «Я не хочу цього чути». А потім питаю: «Що ти маєш на увазі?». Часто я чую у відповідь: «Я не це маю на увазі!» Наступний крок - спитати: «Якщо тебе зараз чує гомосексуаліст, як ти гадаєш, як він себе відчуває?»»
Ренате Бонов викладає математику та соціологію у гімназії. Коли там з’явилися проблеми з правими екстремістами, вона подала заявку на участь у проекті. Щоб стати його учасником, 70 відсотків шкільного контингенту має підписатися під обіцянкою, скрізь і завжди не миритися із расизмом у повсякденному житті.
І ось що кажуть наприкінці уроку проти расизму та за інтеграцію молоді німці:
«Я гадаю, важливо, особливо тут, в училищі, де зустрічаються багато культур, щоб деякі речі відбувались правильно. Багатьох школярів відмежовують через їхнє походження.»
«Мені цей проект дуже подобається. Ми зближаємося, і можна помітити, що інший - така сама людина, як і я. Завдяки спільній діяльністі можна багато чому в інших повчитися. Це просто класно!»
Проект «Школа без расизму» народився в Бельгії. В 90-х роках знайшлися прихильники у Нідерландах та Німеччині. Сьогодні у Європі загалом 600 таких шкіл. Роботу фінансують самі школи за підтримки федерального уряду та ЄС.