Чи можна називати антифашистом нацистського суддю?

Ось уже кілька днів випуски новин на німецькому телебаченні відкривають не нові криваві теракти в Іраку чи покращення економічних прогнозів у Німеччині. Головна тема – події понад 60-річної давнини.

Приводом знову заглибитися в темні сторінки німецької історії стала промова прем’єр-міністра федеральної землі Баден-Вюртемберг Ґюнтера Еттінґера на похоронах одного з його попередників на цій посаді.

Ганс Фільбінґер, який помер 1 квітня у віці 93 років, був прем’єром цієї південно-західної німецької землі від 1966 до 1978 року. Ще за життя навколо його постаті точилися гострі суспільні дискусії, які змусили його піти у відставку. Справа в тому, що в роки націонал-соціалізму Фільбінґер був адвокатом і суддею у військово-морських силах і ухвалював вироки проти тих, кого тодішня нацистка влада вважала дезертирами.

Але смерть політика хоч і поставила крапку в його суперечливій біографії, але дала поштовх новій дискусії. Вона почалася з трьох коротких речень, що їх сказав нинішній прем’єр Баден-Вюртембергу Еттінґер:

„Ганс Фільбінґер не був націонал-соціалістом. Навпаки, він був противником нацистського режиму. Не було жодного його вироку, від якого загинула б людина”.

Ці слова викликали хвилю суспільної критики. Чимало політиків, експертів та громадських діячів вважають, що перейдено межу. Говорить голова Центральної ради єврейських громад ФРН Шарлотте Кноблох:

„Заяви пана Еттінґера, навіть якщо зважати на те, що це була траурна промова, більше ніж абсурдні. Назвати пана Фільбінґера противником нацистів – це перекручування історичного минулого цієї країни”.

Більшість німецьких політиків теж виступили з осудом. Канцлер ФРН Анґела Меркель піддала критиці виступ баден-вюртемберзького прем’єра і свого однопартійця по ХДС Еттінґера. Опозиція звинуватила його в спробах відбілити нацистське минуле померлого політика.

Приналежність Фільбінґера до нацистської партії справді ніде письмово не зафіксована. Твердження про те, що він нібито був противником режиму, очевидно, базуються на заявах самого екс-прем’єра про близькі стосунки з одним письменником, якому нацисти заборонили писати.

Але відомі й інші факти. Суддя Фільбінґер ухвалив кілька смертних вироків. Два з них не були приведені у виконання, бо засуджені переховувалися. А третій - матросу Вальтеру Ґреґеру - таки виконали, людину стратили. Військовий юрист Манфред Мессершмідт каже, що Фільбінґер не обов’язково мав ухвалювати такий суворий вирок:

„Нам відомі приклади, коли суддям, які діяли всупереч очікуванням тодішніх властей, нічого не було. Наприклад, один судовий вирок був тричі скасований, оскільки судді присудили тюрму, а керівництво нацистів не приховувало, що прагне смертної кари. Лише з четвертого разу було ухвалено смертний вирок, але суддям, які перед тим послідовно відмовлялися від цього, нічого не було, з ними нічого не сталося”.

Спочатку Еттінґер тримався своїх слів. Але хвиля критики не вщухла, і в суботу він оприлюднив листа, в якому заявив про жаль з приводу реакції на його слова. Політик сказав, що його неправильно зрозуміли і він жодним чином не хотів применшити злочини націонал-соціалізму.