Хто годує мешканців Румунії
1 жовтня 2006 р.
Кожного дня на вулицях Рима можна побачити чоловіка похилого віку із палицею, що з’являється на одній з центральних вулиць за 15 дев’ята і прямує до одного з магазинів. Тут він знімає кашкета та простягає його до людей, просячи милостиню. О 16 він складає зароблені гроші до кишені , вдягає кашкета і йде геть. Цей сімдесятирічний чоловік – один з тих, хто попрямував на чужину заробляти собі на хліб. Вдома у Румунії він отримує пенсію, що дорівнює 42 євро. А їсти ж хочеться щодня – говорить чоловік. Тому він із вдячністю приймає те, що кидають йому до кашкета перехожі. Цей чоловік – один з тих, з ким діляться мешканці Євросоюзу.
Адріан – дев’ятнадцятирічний добре вдягнений хлопець – мешканець Бухареста теж харчується та вдягається не на гроші зароблені у рідній Румунії. Його мати вже 4 роки працює прибиральницею в Іспанії. Регулярно висилає синові частину заробітку.
“Тут моя мама може максимум заробити 200 євро. Минулого року вона вже хотіла повернутися додому. Але їй запропонували таку зарплату, тож вона знову поїхала на заробітки до Іспанії”.
Близько двох мільйонів румун працюють за кордоном. Більшість – нелегально. Літаки з різних міст Європейського союзу регулярно привозять до Будапешта депортованих під конвоєм поліцейських. Усі вони потрапили на територію держав ЄС легально, але потім залишилися після того, як термін дії віз вибіг. Дехто вважає, що в Європі до них ставляться упереджено і насправді не мають права депортувати.
“Ми вже будемо в Європі через три місяці. Ми-європейці. Ми не якісь там африканці чи китайці”
Усі вони зізнаються що більш за все очікують від входження до Румунії до Євросоюзу – збільшення власних статків. Усі сподіваються, що життя за ЄС стане набагато кращим.
Тетяна Карпенко