У Європарламенті "пробила година майстрів закулісних ігор"

Газета НОЙЄ ПРЕССЕ вважає, що закиди Шарона адресовані чотирьом мільйонам мусульман, які живуть у Франції, і далі аналізує:

Шарон має рацію, коли говорить, що кількість антисемітських зловживань з боку мусульманського населення у Франції зросла, однак про розв”язний антисемітизм не може бути й мови. Це образа щодо французького уряду. Але чому він це зробив? Франція з ізраїльської точки зору є проарабською країною, яка відтісняє інтереси Ізраїлю на другий план. Французький міністр неодноразово зустрічався з палестинськими високопосадовими особами. Шарон, на противагу, ще не був у Парижі, і у найближчий час нічого такого не передбачається. Зараз він навіть характеризується французьким урядом як ”небажана персона”. Це, зі свого боку, також гротескно перебільшена реакція, - дотримується думки газета НОЙЄ ПРЕССЕ.

Те, що Франція підтримує особливо тісні відносини з багатьма арабськими країнами, а також з палестинським керівництвом, не є новиною, пише ШТРАУБІНҐЕР ТАҐБЛАТ. Тому, переконана газета, Шарон повинен був мати іншу причину для цієї провокації:

Цікавим у цьому контексті видається заява, з якою виступив у понеділок у Берліні ізраїльський посол: Ізраїль вважає себе батьківщиною євреїв усього світу й тому запрошує їх переселитися. Ці слова перегукуються із заявою урядових кіл Ізраїлю про те, що країні необхідний один мільйон переселенців. Вони потрібні не для нових поселень на арабських територіях, а для збереження рівноваги в самому Ізраїлі, де постійно зростає арабська меншина, - зауважує ШТРАУБІНҐЕР ТАҐБЛАТ.

Газета НОЙЄ ВЕСТФЕЛІШЕ вважає, що французько-ізраїльський дипломатичний конфлікт має не лише двосторонній характер:

Загострення конфлікту між Єрусалимом та Парижем обтяжує відносини Ізраїлю з усім Європейським союзом. Якщо Шарон не приховує більше своєї антипатії до Франції, то мирні ініціативи Європейського союзу в майбутньому наштовхуватимуться на несприйняття в його уряді, - прогнозує газета НОЙЄ ВЕСТФЕЛІШЕ.

Газета ФОЛЬКСШТІММЕ критикує пропозицію міністра внутрішніх справ Німеччини Отто Шилі про створення табору для біженців у Північній Африці:

Яким правом Шилі хоче змусити північноафриканські країни виконувати роботу європейців, залишається його таємницею. Бажання ”спихнути” біднішим країнам табір для шукачів притулку (...), засвідчує зарозумілість заможніх країн. Адже лише гроші Європи могли б переконати Марокко чи Лівію щодо такого сумнівного притулку, - наголошує газета ФОЛЬКСШТІММЕ.

Газета РЕЙНІШЕ ПОСТ натомість підтримує пропозицію Шилі:

Якби, наприклад, Іспанії вдалося переконати свого південного сусіда Марокко з допомогою ЄС та під наглядом ООН організувати табір для біженців, які в іншому випадку мусили б здійснювати ризиковану подорож Середземним морем, це означало б не зменшення, а збільшення захисту африканців. Противники другого за популярністю після Йошки Фішера німецького міністра мають рацію, коли вважають, що план Шилі важко здійснити. Однак спробувати все ж варто. Якщо можна надати допомогу чужинцям на континенті, з якого вони походять, то політично виправданою є діяльність Євросоюзу, спрямована на те, щоб проблеми біженців країн-членів ЄС торкалися якомога менше, - вважає газета РЕЙНІШЕ ПОСТ.

До наступної теми. ”З обранням Хосепа Борреля на посаду голови Європейського парламенту пробила година майстрів закулісних ігор”, - пише газета НОЙЄ ОСНАБРЮККЕР ЦАЙТУНГ і далі продовжує:

Тому що вражаюча більшість на користь іспанського соціаліста пояснюється зв”язками його фракції з кожною з європейських народних партій. (...) Шкода, що такий сигнал надходить саме з Європарламенту. Це ніби пояснює катастофічно низьку активність на виборах до Європарламенту, оскільки найважливіші на рівні ЄС рішення і так приймаються за кулісами. Хто, якщо не депутати, має спростовувати кліше про віддалений від виборців та авторитарний Євросоюз, - розмірковує НОЙЄ ОСНАБРЮККЕР ЦАЙТУНГ.

На думку газети ВЕЛЬТ найкращий претендент на посаду голови Європарламенту застряг на півшляху:

Поляк Броніслав Ґеремек, політик як інтелектуально, так і політично іншого калібру, аніж страсбурзькі компромісні європейці, програв вибори голови Європейського парламенту. Утім, найбільшої шкоди зазнає демократія, якої Євросоюз нагально потребує. Європарламент знову став частиною переплетіння інтересів, проти чого, власне, й мали б виступити депутати. Таким чином Європарламент власноруч поставив під питання свої повноваження, - підкреслює газета ВЕЛЬТ.

Огляд німецької преси підготувала Христина Ніколайчук