У пошуках таємних можливостей голосу

У свій дивовижний спосіб інтерпретуючи за народними мотивами, співачка зачаровує слухачів у Сполучених Штатах і Німеччині, Ірландії, Єгипті чи Афганістані. У своїй творчості Мар’яна Садовська поєднує музику і театр. Працюючи над однією з останніх вистав, Мар’яна їздила в Лапландію, де зустрічалася з місцевими шаманами-йойкарями. Йойк – це ритуальний гортанний спів, який був поширений серед північних народів: шведів, фінів та норвежців. Ця експедиція – далеко не перша у творчості співачки. Ще працюючи у польському театрі „Ґардженіце” вона з колективом побувала на багатьох обрядах народів світу: у пабах Ірландії слухала прадавні саги, в Єгипті співала українські народні пісні на коптському весіллі:

„Мене цікавлять різні техніки народного співу, особливо, коли пісня не тільки для приємності чи розваги, а коли вона виконує важливу життєву функцію: лікувальну, зв’язку чи впливу на природу чи власну долю, коли людський голос є засобом для досягнення мети. Колись же люди виходили і кликали весну, чи зупиняли кров голосом, чи от бабці ж досі по селам шепчуть чи замовляють. Воно має дію, і ми можемо щоразу в цьому переконуватися. В будь-якому випадку, коли я співаю, після виступу приходять глядачі і кажуть: „Гусяча шкірка з’являється, сльози на очах проступають... а я ж ні слова не розумію. Чому я плачу?” І мене це цікавить, як митця, а не науковця, який вплив має на людей голос сьогодні, в добу Інтернету”.

Одного разу після виступу в Кельні, де вже кілька років зі своєю сім’єю проживає Мар’яна, до співачки підійшла молода пара. Хлопець і дівчина зізналася, що докладно на її концерті, натхненні співом, вирішили побратися. Того ж вечора до Мар’яни підійшов джазовий піаніст, який запропонував створити групу. Згодом до них приєдналися перкусіоніст і контрабасист – так утворився гурт Borderland. Працювати з німецькими музикантами українці Мар’яні цікаво, але процес звикання один до одного був непростим:

„І наші початки були досить тяжкі, бо вони, наприклад, мені говорили: „Я не хочу грати фольклор”. Я кажу: „А я і не співаю фольклор”. Або: „Мені не цікаво про що ти співаєш” Я кажу: „Ну от як тебе це може не цікавити. Я ж співаю, скажімо, про смерть. То ти просто повинен це знати, бо як же ти можеш мені грати?” Але ми притерлися. Вони вже не тільки слухають, а ще й записують, про що я співаю. І коли трапилася нагода виступити на фестивалі, ми одразу вирішили, що підемо туди - і тільки за перемогою”.

Восени музиканти Borderland здобули першу премію фестивалю етнічної музики World Music Creole землі Північний Рейн – Вестфалія, в якому брали участь більше ста колективів. Думка журі про їхню музику була одностайною, розповідає головуючий Мартін Ґреве:

„Починаєш слухати і думаєш: „Що це взагалі таке? Що вона співає? Така дивна музика... Гарна вона чи ні - спочатку не розумієш. Але чимдалі слухаєш, тим краще відчуваєш цю музику, розумієш її. Голос Мар’яни проймає до глибини – це просто неймовірне відчуття. Вона співає, говорить, кричить і робить це настільки швидко й емоційно! Ця музика схвильовує і немов наелектризовує. Ми такого ще ніколи не чули”.

Мар’яна Садовська мріє жити і виступати в Україні. Але поки що це неможливо з багатьох причин, зокрема і тому, що Андре, чоловік Мар’яни, не може полишити свою роботу у Кельні. Але коли мова йде про відпустку, зрозуміло - тільки в Україну. У свої подорожі українськими селами Мар’яна часто бере всю сім’ю. У селі Кричківка, на Полтавщині, вони бувають найчастіше - місцеві жителі вже називають Мар’яну своєю дочкою, а дітей Северина і Гайфійку – онуками.