У пошуках незвичних творів, інтерпретацій, звуків
7 квітня 2007 р.
Уже сама назва ансамблю - «Решерш» - вказує на те, що йдеться про особливий колектив. Розповідає альтистка Барбара Маурер:
«Слово “recherche” — або ж “дослідження”, “пошук” — якраз характерні для групи, котра багато грає вперше, зуміла дістати із забуття й виконати стільки творів».
«Решерш» існує вже понад 20 років. Що саме досліджує та розшукує ансамбль уточнює флейтист Мартін Фаленбокк:
«Назва “Решерш” має широкосяжне значення: по-перше — дослідження того, що ми граємо, отже — добір творів. По-друге — дослідження й відшукування оптимального варіанта інтерпретації для даного твору. І ми часто на репетиціях дискутуємо. У нас немає керівника, немає диригента, тож мусимо знайти розв’язання спільно. Знайти розв’язання доволі тяжко: і це теж чималий пошук».
«Решерш» називають одним із найвиразніших ансамблів, що виконують нову музику, і водночас підкреслюють його зацікавленість музикою до 1700 року. Мартін Фаленбокк розв’язує цю позірну суперечність:
«Музика до 1700 року має для багатьох нинішніх композиторів, а також для композиторів останніх 50 років величезне значення — набагато більше, ніж Моцарт, Бетховен або навіть Бах. Цікаво, що існує багато відповідностей також у ритмічних структурах, на рівні мотивів між ренесансною музикою і новою музикою».
До Харкова ансамбль привіз різностильові зразки музики XX-го століття.
«Ми граємо, приміром “Камерну симфонію” Арнольда Шьонберґа в обробці Антона Веберна для п’яти інструментів. Це — власне, корінь нової музики XX століття», — розповідає Мартін Фаленбокк.
Іншим стилем написані «Шифри» Вольфґанґа Ріма, із яких ансамбль «Решерш» виконав у Харкові «Шифр IV».
На концерт «Решершу» в Харкові прийшла не лише мистецька молодь. Серед слухачів були й студенти-філологи, такі як Альона Івко з місцевого педагогічного університету:
«По-перше, я завжди цікавилася німецькою культурою. Я один рік провела в Німеччині. І завжди, коли я чую, що десь у Харкові проходить якийсь захід, пов’язаний з німецькою культурою, з музикою, — я завжди йду туди…Враження — музика дуже незвичайна. Я чекала якоїсь такої — більше класичної… Але враження неоднозначне».
Олена Никонова – теж студентка педагогічного університету:
«Я також навчаюся на факультеті іноземних мов. Вивчаю німецьку мову, це моя перша мова. Тому цілком природно, що я сьогодні прийшла сюди. Хочеться більше знати про Німеччину, взагалі про цю країну.
Що стосується музики, то можу сказати, що я також трошки здивована. Я чекала більш легкої музики. Зараз відчуваю деяку напруженість у музиці, такі агресивні нотки… Доволі цікаво! Але найбільше мені сподобалася перша п’єса… Це була найкраща».
Інтерес ансамблю „Решерш” до України почався з побратимства міст Фрайбурґа та Львова. На Галичині виступ пройшов дуже успішно і музикантів з Фрайбурга запросили до Києва. А Ґьоте-Інститут, один з організаторів концертів, запропонував поїхати і до Харкова.
На прощання музиканти з ансамблю «Решерш» висловили українським слухачам «Німецької хвилі» побажання. Мартін Фаленбокк:
«Якщо очікувати тільки відомого — то це страшенно нудно. Але тоді й Моцарт так само нудний, як і Шьонберґ. Цікаво стає лише тоді, коли ти готовий відкривати справді нове».