Уроки "революції троянд" у Грузії

Стало відомо, що частина грузинський опозиціонерів, котрі брали участь у акйціях протесту проти президента Шеварднадзе, раніше пройшла спеціальну підготовку за кордоном, а точніше - у Белграді. Про це, зокрема, повідомила німецька газета "Frankfurter Allgemeine". За її даними, активістів опозиційного молодіжного руху "Кмара", вишколювали сербські колеги з руху "Отпор!". Контакти між ними було встановлено в червні цього року.

22 листопада бунтівні опозиціонери в Тбілісі прорвали охорону та захопили будинок парламенту. В руках більшості учасників цієї акції були троянди, саме тому ці події називають, зокрема, "революцією троянд". Але ще 11 листопада, тобто до "революції троянд", один з лідерів "Отпору" Александр Марич в інтерв"ю "Німецькій хвилі" повідомив:

"В травні минулого року грузинські студенти зрозуміли, що боротьба, яку вони проводять проти режиму Шеварднадзе, не приносить успіху. Тоді з чотирьох студентських організацій сформувався єдиний рух "Кмара". Згодом його учасники зв"язалися через Інтернет з рухом "Отпор!". Тут варто зазначити, що у нас є спеціальна група, яка навчає активістів на місцях, перш за все у самій Сербії, але також за кордоном. Уже кілька місяців "Кмара" та "Отпор!" співпрацювали на різних рівнях. Найважливішим у співпраці є те, що активісти "Отпору" діляться своїм досвідом і знаннями, накопиченими ними в ході політичної бортьбі в нашій країні. Саме ці досвід та знання необхідні нині опозиціонерам в Грузії, адже у режимів Мілошевича та Шеварднадзе є багато спільного. Представники "Кмари" захоплювалися роботою, яку провів "Отпор!", а також його структурами. За його зразком вони й будували свій рух, перейнявши навіть емблему - стиснутий кулак".

Емблема руху "Кмара" прикрашала багато плакатів та карикатур, які несли учасники "оксамитової революції" в Грузії. Журналіст Міхаель Мартенс, автор публікації у "Frankfurter Allgemeine" помітив навіть одни з цих логотипів на траспаренті з написом на серській мові: "Готов е!". Що можна перекласти як "Він готовий!" або "Йому капут!". Зрозуміло, що цього разу гасло, досить популярне в Сербії жовтня 2000 року, у дні скидання Слободана Мілошвича, тепер стосувалося Едуарда Шеварднадзе.

Три роки тотму "Отпор!", який зародився як студентська організація, виріс рівня загальнонаціонального молодіжного руху, що зіграв важливу роль у повалені режиму югославського диктатора. У чому ж конкретно полягала допомога активістів "Отпору" представникам грузинських опозиціонерів? На це запитання відповідає представник руху "Кмара" Георгій Канделакі:

"Спершу лише кілька два чи три наших активісти поїхали до Белграда, аби познайомитися з "Отпором". Потім лідери "Отпору" кілька разів приїздили до нас. Ми організували літню школу для навчання громадських активістів. Представники "Отпору" тричі проводили тренінги для наших активістів. Вони полягали в навчанні проводити дебати, працювати із засобами масової інформації. Вони також навчали нас, як готувати акції протесту, як організувати структуру, хто кому підпорядковується, як діяти у випадку, коли поліція когось арештує тощо".

Керівник групи вишколу "Отпору" Александр Марич розповів про характер підтримки, яку його рух надав "Кмарі":

"Ми не організовували ні демонстрацій, ні яких-небудь інших схожих акцій ні з "Кмарою", ні з іншими опозиційними організаціями Грузії. Наші організації лише обмінювалися з "Кмароюю" своїми знаннями і досвідом. Ми побували в Грузії деякий час ще перед "оксамитовою революцією", але не були там присутніми під час революційних подій".

Зрозуміло, що студентський рух у подіях 22 листопада відіграв свою важливу роль, але все ж головною рушійною силою у "революції троянд" булитакі політичні сили як "Національний рух" та "Бурджанадзе-демократи". Їхні представники ниній й опинилися при владі. З"ясувати суть та програмні цілі нових правителів Грузії ми спробуємо в розмові з німецьким політлогом, експертом з кавказьких питань Маркусом Пьозентрупом:

"Опозиційні сили, котрі гуртуються навколо Бурджанадзе та Саакашвілі, у першу чергу виступали за скинення уряду Шеварднадзе вже хоча б за корупцію, фальсифікацію виборів та нездатність проводити реформи. Зараз вони самі перейняли на себе відповідальність за ситуацію в країні, принаймні на тих 45 днів до наступних парламентських та президентських виборів. Вони повинні продемонструвати, що здатні взяти на свої плечі цей спадок. А загалом обидві партії не мають чіткої концепції на тривалий час. Треба сподіватися на те, що вони отримають від міжнародної спільноти кваліфіковану консультацію та допомогу у час перехідного періоду, щоб нарешті зробити можливим перехід Грузії до демократії та ринкової економіки".

Чому ж ця маленька країна має таке велике стратегічне значення? Маркус Пьозентруп:

"Стратегічне значення випливає з її географічного розташування. Південний її сусід -- Вірменія - тісний союзник Росії ї буде підтримуватись нею у регіональному конфлікті зі східним сусідом Грузії - Азербайджаном. Азербайджан - пов"язаний з нафтою у Каспійському морі, яка притягує іноземні фірми, передусім американські. Ця нафта має транспоруватись нафтопроводом, який має пролягати в обхід Росії від Азербайджану через Грузію, через Туреччину до Середземного моря. Як американці так і росіяни вбачають свої інтереси у тому, щоб Грузія не була занадто незалежною та самовпевненою".

У німецьких ЗМІ ще з 23 листопада тривають спекуляції навколо того, що Шеварднадзе може отримати політичний притулок у Німеччині. Маркус Пьозентруп ці чутки прокоментував так:

"Едуард Шеварднадзе особисто сьогодні після обіду незадовго до нашої розмови повідомив, що він передусім хотів би залишитись у Грузії, де бачить своє місце. Там він почуває себе, нібито безпечно. Якщо ж ситуація зміниться, то він бажаний гість у Німеччині. Його вважають другом країни, і федеральний уряд це підтвердив. Я думаю, що цю можливість до переїзду він матиме на увазі, у випадку, якщо умови у Грузії колись би змінились"

Говорячи про Грузію, Маркус Пьозентруп провів певний зв"язок і з Україною, зазначивши, що й ця країна потребує допомоги для перемоги демократії у ній:

"Європа повинна терміново посилити свою допомогу та свій політичний вплив у регіоні. І треба звертати увагу не лише на Кавказ, а й на ще одну країну по-сусідству, Україну, з 50-мільйонним населенням. Вдалим переходом до демократії та ринкової економіки Грузія може стати прикладом для інших країн. В Україні - наступного року президентські вибори. Європа повинна тут бути присутньою і мати більше впливу".

Чи можна говории про уроки Грузії для України? З цим запитанням «Німецька хвиля» звернулася до директора програм Цетру імені Разумкова Валерія Чалого. На його думку, поки що раного говорити про це: "Пройшов лише перший етап. Другий етап буде значно важливішим: чи зможуть нові люди, котрі прийшли до влади дати імпульс поглибленню реформ і пришвидшити розвиток країни в напрямку демократії та ринкової економіки. Якщо ми це побачимо в Грузії, тоді можна буде говорити про використання цих уроків. Поки що як урок ми можемо взяти метод контролю на виборах і можливості протидії фальсифікаціям".