Український експорт зброї: ”білі плями” статистики

На території колишнього СРСР провідним експортером озброєнь нині залишається Росія, повідомив ”Німецькій хвилі” експерт СІПРІ Сімон Вейзман. Хоча й Україна, яка має свої власні потужності для вироблення деяких видів озброєнь, не пасе задніх. Вже кілька останніх років вона належить до провідних експортерів зброї в світі, нагадує Сімон Вейзман, вказуючи на те, що експорт зброї, за оцінками міжнародних екпертів, є важливою складовою українського експорту взагалі:

”Я думаю, що в пострадянських країнах небагато іншої продукції, яка могла б конкурувати на світовому ринку. Тому експорт озброєнь – це хороша нагода, або ніша, щоб поставляти зброю таким країнам, у яких не завжди є доступ до західної зброї. Наприклад, до таких країн, як Китай чи В”єтнам”.

Операції з експорту озброєнь, які здійснюють Україна чи Росія, важко назвати стовідсотково прозорими. Найбільша проблема, пояснює експерт, полягає в тому, що вони нерідко спрямовані до країн, яких більшість інших експортерів радше віднесли б до ”чорного списку”. Сімон Вейзман:

”За кілька минулих років дещо з українського збройного експорту надходило до країн, на які почали розповсюджуватися ембарго. Приклад: балканські країни, зокрема Хорватія, яка отримувала з України оснащення, що за паперами ніби не було військовим, а насправді мало військове призначення”.

Стокгольмський міжнародний інститут дослідження миру – поки єдине джерело інформації про експорт українських озброєнь, навіть для українських експертів. Україна таких офіційних даних не оприлюднює. СІПРІ ж публікує своєму довіднику цифри, більш-менш близькі до реальних, кажуть у київському Центрі імені Разумкова, який представив українське видання річного звіту СІПРІ з результатами 2002 року. Як виявилося, є значні розбіжності між даними цієї поважної інституції та цифрами, які наводить український уряд. Докладніше про це – Захар Бутирський:

За інформацією СІПРІ, 2002 року Україна посіла дев‘яте місце серед країн-експортерів зброї, отримавши 270 мільйонів доларів прибутку. Це – спад. У 2001 році вона була на восьмому місці, маючи від торгівлі озброєннями та військовою технікою 430 мільйонів доларів. При цьому експерта Центру імені Разумкова Миколу Сингуровського дивує, що, постійно перебуваючи в числі експортерів-передовиків, Україна й досі не провела відчутних реформ– ані в збройних силах, ані в галузі ВПК.

"Причиною цього я бачу те, що в країні відсутня довгострокова стратегія реформування сектору безпеки. А якщо взяти глибше, то і стратегія реформування економіки”.

В українському експорті зброї, точніше, в отриманні коштів від нього, є ”білі плями”, каже Сингуровський. Експерт нагадує: в звіті уряду про виконання бюджету 2002 року зазначено, що від продажу озброєнь отримано 330 мільйонів гривень:

”Порівняйте цифри: 270 мільйонів доларів і 330 мільйонів гривень. Де решта? Тим більше, що за всіма нормативно-правовими актами, саме з виручки від продажу озброєння фінансується військова реформа. Виникає запитання: а куди пішли ці гроші?”

Національної статистики за 2002 рік немає. Українські міністерства скаржаться на те, що конкретні дані отримання державою грошей від експорту зброї відсутні. Урядовці говорять лише про загальну тенденцію – значний спад у порівнянні з роком 2001-м. На думку генерального директора ”Укрспецекспорту” Валерія Шмарова, ця негативна тенденція пояснюється політичними причинами. Зокрема, звинуваченнями в експорті українських радіолокаційних станцій «Кольчуга» до Іраку. Георгій Крючков з парламентського комітету з нацбезпеки та оборони вважає так:

”Наш ”Укрспецекспорт” та інші організації роблять все можливе, аби завойовувати ринки. На якомусь етапі не приділили увагу таким регіонам, як Азія, Африка, Латинська Америка. Зараз пробиватися на ці ринки важко”.

Утім, експерти Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння думають інакше: щоб більше продавати, треба звільнятися від кадрів, які є баластом – як у самому «Укрспецекспорті», так і в його дочірніх підприємствах.