1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

Три роки після 11 вересня

10 вересня 2004 р.

Три роки тому Америці було завдано найболіснішого удару за всю її історію. Терористи скерували пасажирські латаки у вежі-близнюки у Нью-Йорку та в будівлю Пентагону в Вашингтоні. Теракт, внаслідок якого загинулоо понад три тисячі осіб, шокував не лише американців, а й увесь світ. Після цього президент США Джордж Буш оголосив глобальну війну тероризму.

https://p.dw.com/p/AOOS
Фото: AP

Поки що, на жаль, не можна говорити, що над терористами вдалося отримати перемогу. Про що, зокрема, свідчить жахливий інцидент в Індонезії 9 вересня, якраз напередодні трагічної річниці. Внаслідок бомбового замах поблизу австралійського посольства в Джакарті загинуло щонайменше восьмеро осіб, понад 130 отримали поранення. Прем»єр-міністр Австралії Джон Говард у телезверненні після цього теракту підкреслив:

«Я обіцяю всім австралійцям, що ми на жодну мить не втрачатимемо пильності, ми готові запобігти будь-якому терористичному акту на території країни. Жоден уряд не може дати абсолютної гарантії перед терактами, але ми можемо гарантувати, що ми зробимо все у рамках нашої демократичної системи, аби перешкодити лиху. І якщо все ж теракт буде вчинено, то ми будемо напоготові».

Найбільше страждань за останні дні тероризм завдав мешканцям Росії. Бомбовий замах біля станції метро в Москві, вибухи в двох пасажирських літаках, захоплення терористами школи у північноосетинському місті Беслані. Саме останній теракт вразив увесь світ своєю жорстокістю, адже він приніс смерть понад сотні дітей.

100-відсоткового захисту від тероризму не існує. Особливо у нинішні часи, коли теростичні групи діють мобільно в цілому глобалізованому світі, використовуючи останні технічні винаходи і рішучість фанатиків. Через два тижні після подій 11 вересня 2001 року представники держав та урядів Європейського Союзу затвердили спеціальні заходи боротьби з тероризмом. Утім, майже два з половиною роки вони практично не втілювалися в життя. Лише теракт у Мадриді 11 березня 2004 року змусив європейців подивитися на загрозу тероризму зблизька. Кеівникам країн ЄС стало зрозумілим, що діяти тепер треба щонайактивніше, аби надолужити прогаяний час. Німецький міністр закордонних справ Йошка Фішер з цього приводу заявив:

«Ми повинні все зробити для того, аби ефективно діяти, запобігаючи небезпечним інцидентам, аби нас не стримували кордони. Адже виклик кинуто Європі як цілісності».

У Євросоюзі створено посаду координатора з антитерористичних питань, на яку було призначено Ґійса де Фріса. Він тепер займається координацією діяльності численних європейських спец-служб, а також Європолу та Євроюсту в справі боротьби з тероризмом. Про свої завдання Ґійс де Фріс розповідає так:

«Ми створемо офіс у Брюсселі, де можуть співпрацювати представники служб безпеки різних європейських країн. Тут будуть проводитися аналізи останніх тенденцій в тероризмі. Європол має домогтися вільного обміну інформації між правоохоронними службами різних держав. Прокуратури країн ЄС повинні співпрацювати в рамках Євроюсту. Ми ініціювали ухвалення закону, спрямованого проти фінанування терористичних акцій. Адже терористи потребують грошей. Тож вони не повинні їх отримати. Все це вимагає міжніродної співпраці».

Головна частина роботи, пов»язаної з боротьбою з тероризмом та запобіганню терактів лежить усе ж на національних силових органах. 25 країн-членів Євросоюзу поки що не планують створювати спільної спецслужби. Щоправда в межах ЄС максимально узгоджено законодавство для боротьби з транснаціональною злочинністю. Це стосується, зокрема, ухвалення всіма державами Євросоюзу закону про єдиний ордер на арешт. Утім, європейські держави відчувають потребу у розширенні антитерористичної співпраці за межі ЄС. Черговий раз про це заявив міністр закордонних спав Нідерландів Бернард Бот після трагедії у Беслані:

«Ми дедалі глибше усвідомлюємо, що повинні активніше братися до справи тут в Європейському Союзі. Але після моїх поїздок до Азії та Близького Сходу я хочу висловити своє переконання, що ми повинні налагоджувати тіснішу співпарцю між усіма континентами. Нам потрібна краща система обміну інформацією. Адже кожен має свої спеціальні джерела, яких не мають інші. Якщо ми зуміємо це використати, то ми зможемо ефективніше боротися з тероризмом».

Любомир Петренко