”Тортури – це продовження війни в інший спосіб”

Німецькі газети коментують поразку Аріеля Шарона під час голосування в правлячій у Ізраїлі партії ”Лікуд” його плану одностороннього відокремлення від палестинців, а також знову звертаються до повідомлень про знущання над іракськими полоненими. З цього приводу видання РЕКЛІНГОЙЗЕР ЦАЙТУНГ пише:

Що відбувається в Іраку та в таборі полонених у Ґуантанамо? Що коять там американці, які вважають, що лише вони самі володіють таким собі патентом на свободу та права людини? Такі питання цілком правомірні, і того, хто їх ставить не можна звинувачувати в антиамериканізмі. США самі сприяють своєму негативному іміджу – в усіх ісламських країнах, а передусім в Іраку, який вони хотіли звільнити, - зазначає РЕКЛІНГОЙЗЕР ЦАЙТУНГ.

У газеті НОЙЕС ДОЙЧЛАНД читаємо:

З технологічної точки зору американці в своєму веденні війни не відступали ні перед чим, якщо йшлося про захоплення іракських міст чи просто позицій. Чого ж їм лякатися морального боку справи, якщо йдеться про окремих людей? Тортури – це продовження війни в інший спосіб. Вимуштровані вояки – звичайні рекрути чи генерали, у формі чи без – змушені виконувати те, що їм приписано. Втім, це аж ніяк не зменшує їхньої вини, радше навпаки – посилює. Може, повідомлення про тортури сприятимуть тому, щоб люди прокинулися й зрозуміли: там, у Іраку, йде ординарна війна! – припускає НОЙЕС ДОЙЧЛАНД.

”Аріелю Шарону нелегко буде забути минулу неділю”, – зауважує газета ВЕЛЬТ, коментуючи ситуацію в Ізралі після голосування партії ”Лікуд”, і веде далі:

Вперше за три роки перебування на посаді ізраїльський прем”єр-міністр зазнав ніщивної поразки. Вона може означати навіть початок його кінця. Постраждав передусім образ Шарона, як геніального стратега й прекрасного виконавця. І це ще не все. На смітник потрапила вся його концепція поводження з палестинцями. (...) Як справи розвиватимуться далі, поки невідомо. Чого точно очікувати не доводиться, так це одностороннього виходу Ізраїлю із сектора Ґаза. І якщо відставка Шарона могла б звільнити Ізраїль від дилеми, перед якою зараз стоїть його країна, то цього треба вимагати, - пише видання ВЕЛЬТ.

Тему продовжує газета ҐЕНЕРАЛЬ-АНЦАЙҐЕР з Бонна:

План Аріеля Шарона про одностороннє відокремлення від палестинців виявився кулею, що розірвалася ще в дулі рушниці. Ізраїль не може – принаймні це засвідчила воля членів правлячої партії ”Лікуд” – вийти з сетора Ґаза й відділитися від палестинців. А сам Шарон вже відділився від своєї партії, як і його партія – від народу. Глава уряду й партійний лідер без прибічників, колишній генерал без солдатів, народна партія без самого народу – гіршого результату важко собі й уявити, - підсумовує боннське видання ҐЕНЕРАЛЬ-АНЦАЙҐЕР.

ФРАНКФУРТЕР АЛЬҐЕМАЙНЕ ЦАЙТУНГ запитує:

Невже Шарон не знав, які настрої панували в його партії перед голосуванням? У це важко повірити. Принаймні тепер він може наводити своїм критикам і американським союзникам як аргумент той факт, що він спробував реалізувати свій план. Відкритою залишається можливість його анексувати. Шарону нема підстав боятися навіть позачергових виборів. Більшість ізраїльського населення підтримує його навіть у таких питаннях, як ліквідація лідерів ”Хамасу” та інших радикальних угруповань палестинців, хоча це і засуджується міжнародною спільнотою. До речі, щодо так званого захисного муру, ситуація та ж сама, - читаємо у газеті ФРАНКФУРТЕР АЛЬҐЕМАЙНЕ ЦАЙТУНГ.

Серед внутрішньонімецьких тем видання вміщують коментарі про провал переговорів щодо нового закону про імміграцію. Партнери Соціал-демократичної партії Німеччини в правлячій коаліції ”Союз 90/Зелені” відмовилися вести розмову далі. БАДІШЕ ЦАЙТУНГ, зокрема, зазначає:

Припинення переговорів про імміграційне законодавство дорівнює втраті великого шансу модернізувати Німеччину. Новий закон створив би для іммігрантів чіткі правила й гарантував би менше бюрократії. Він міг би сприяти кращій інтеграції іммігрантів, і в такий спосіб полегшив би життя й самим німцям. Тим, кого переслідують на батьківщині, можна було б гарантувати притулок. Це було б можливо... Але цього не захотів опозиційний блок ХДС/ХСС. Він знову й знову висував нові вимоги, а міністр внутрішніх справ навіть приймав абсурдні пропозиції. Його не обходило навіть те, що тим самим він наніс удар в спину ”зеленим”, - зазначає БАДІШЕ ЦАЙТУНГ.