Таємниці офіціанта
5 травня 2012 р.
Середня зарплатня кваліфікованого офіціанта у Німеччині – близько 1300 євро «чистими», і на ці гроші сімейній людині прожити не так просто. «Підгодовують» чайові. Причому їх розмір нерідко залежить не лише від того, як добре обслуговував офіціант, але й від типу закладу. Є місця, де давати чайові взагалі не прийнято.
З 2002 року, згідно з Положенням про підприємницьку діяльність, з чайових у Німеччині податків не платять. Вони не є частиною зарплатні, їх дають добровільно. Раніше певну середню частину чайових додавали до місячного заробітку і вже з загальної суми вираховували податки.
За одну зміну
Бенні працює офіціантом сім років, два з них – у популярному кельнському кафе Rico. За одну зміну, за його словами, чайових набирається близько 30 євро. У вихідні, коли народу буває більше, офіціанти отримують «на чай» до 40 євро. «Розбагатіти на такій роботі неможливо, - каже він. – Але я задоволений своїми чайовими і знаю, що отримую їх не за гарні очі, а за швидке та якісне обслуговування». «І за гарний настрій, який ми повинні зберігати навіть тоді, коли на душі сумно»,- додає його колега Віктор (родом зі Словаччини). На його думку, найбільш щедрі клієнти – туристи, особливо російські. Вони обирають дорогі напої, а чайових дають як мінімум 10 відсотків від суми рахунку. Хоча так віддячувати офіціантам у Німеччині, за словами Бенні, прийнято лише у крутих ресторанах.
«Якщо сума не перевищує десяти євро, німці зазвичай округлюють до цілого числа»,- відзначає чоловік, який сидить за чашкою кави. «Але я помітив парадоксальну річ. - додає Бенні. – Якщо рахунок менше 100 євро, скажімо, 72 євро, то гості часто округляють до 80, а от якщо він становить, наприклад, 102 євро, то можуть дати й 105». На думку Бенні, вони, мабуть, вважають, що вечеря і так дорого обійшлася.
Офіціанти у Rico наприкінці зміни збирають усі чайові та ділять порівну. «Ми працюємо в команді,- підкреслює Віктор, - якщо у когось був поганий день, то його підтримує колега, і навпаки».
На розсуд гостей
Телеведучий, актор, а нині й власник кельнського кафе Morgenstern Ральф Морґенштерн взагалі вважає, що гості не зобов'язані давати офіціантам чайові, але можуть відзначити їхні, так би мовити, «особливі заслуги», а саме доброзичливість і компетентність. «Я непогано плачу своїм співробітникам і роблю внески до каси соціального страхування, - каже Ральф. – А все, що більше, це вже на розсуд гостей». У студентські роки Ральф сам підробляв офіціантом і пригадує, що тоді замість чайових барменів та офіціантів було прийнято пригощати келихом вина або пива. Але це, на його думку, незручно – адже під кінець зміни офіціант вже зовсім п'яний.
Кафе Морґенштерна – не дешеве, але й не занадто дороге. Тут пропонують, наприклад, сніданок «Московський» з червоною ікрою та келихом ігристого вина за 8 євро. Не залишаються без «навару» й кухарі: офіціанти діляться з ними порівну. Німці на чайові не вельми щедрі. Найчастіше чайові становлять 5 відсотків або дещо вище.
Зручність із клубною картою
Багато гастрономічних закладів вже перейшли на клубні карти. Система дуже проста: гостям на вході дають карту, на якій бармен фіксує кількість замовлених напоїв, а оплачують цю карту на виході в касира. Це зручно. Офіціантам не потрібно після зміни зводити баланс, рахувати та здавати готівку, а гостям – копирсатися у кишенях у пошуках грошей.
Кожна карта розрахована на кредит у 40 євро. На цю суму можна замовити напої. Якщо ліміт вичерпано, карта оплачується, азамість цього гостю видається друга. Втрата карти коштує 40 євро. І ніщо вже не допоможе. Про це гостей попереджають одразу.
«Ми чайових не отримуємо, - каже бармен Тімм, - зате, окрім погодинної оплати праці, нам нараховують відсотки від суми, вирученої з продажу напоїв. За ніч виходить приблизно 30 євро. Сума залежить від того, скільки ти особисто продав напоїв за зміну.» Головне, за словами Тімма, бути доброзичливим, посміхатися, щоб гості підходили саме до тебе.
Після зміни у нічному клубі Тімму вдається поспати приблизно п'ять годин. Завтра в нього лекції в університеті, а ввечері він буде обслуговувати гостей вже в іншому кельнському барі. «Правильно кажуть: офіціанта годують ноги. Але непогано «підгодовують» і чайові, якщо можна так висловитися. Без них нам зводити кінці з кінцями було б значно складніше»,- підкреслює він.