Сепаратизм в Україні: конфлікт, що підбурюється штучно
29 листопада 2004 р.
их політиків та експертів з цього питання, а також з їхніми оцінками ситуації в Україні загалом.
Сподівання на те, що Верховний суд своїм рішенням істотно наблизить розв”язання кризової ситуації в Україні, поки не справдилося. Багато факторів, як зазначають оглядачі, вказують на те, що цій судовій інстанції потрібно ще чимало часу. З одного боку, рішення з такого важливого питання, як доля президентських виборів, дійсно потребує ґрунтовності й зваженості. Однак з іншого, якщо йтиметься про навмисне затягування процесу, то це вже схоже на дуже непривабливу гру на час. Німецька політолог Іріс Кемпе з мюнхенського Центру прикладних політичних досліджень, керівник німецько-української групи експертів з питань виборів в Україні при Фонді Фрідріха Еберта, висловлює таку думку:
”Складається враження, що йде гра на час, яку ведуть панівні структури, пробуючи в такий спосіб ”пересидіти” цей конфлікт. Вони чекають, що демонстрації вщухатимуть, люди відступлять, зокрема перед холодом, що тримається в Києві. Однак все це є дуже небезпечною грою на час, адже нині в Україні існує владний вакуум, поки невідомо, хто є справді президентом країни, які політичні гравці визначають події в країні. Тому йдеться про гру на час, яка може стати ще дуже небезпечною”.
Для Ґерта Вайскірхена, речника із зовнішньополітичних питань фракції СДПН у бундестазі не виникає питання з тим, що демонстранти в Україні будуть триматися до кінця. Після свого візиту до Києва минулими вихідними він висловлює таку думку:
”Моє враження є дуже переконливим. Ніхто більше не може повернути назад ті процеси, що відбулися. Люди хочуть іти шляхом, який вони самі для себе визначать”.
Його оптимізм поділяє й депутат бундестагу від партії ”Союз 90/Зелені”, речник фракції ”зелених” з європейських питань Райндер Стенблок. Він також відвідав минулого тижня українську столицю:
«З України я повернувся з більшим оптимізмом. Перед поїздкою у мене був дещо інший настрій. Просто вражає, з яким запалом та ентузіазмом люди борються за свої демократичні права, за самовизначення, за національний суверенітет України. Таким чином вони борються також за свою національну гідність».
В умовах такого піднесення, яке охопило зараз Україну, не може йти мова про її розкол. У цьому переконані і політики, і експерти, до яких ми зверталися з відповідними запитаннями. Поширення сепаратистських настроїв – це конфлікт, який підбурюється штучно, переконана політолог з Мюнхена Іріс Кемпе:
”Я вважаю дуже небезпечним поширення думок про те, ніби Україна розколюється на Схід і Захід, розвалюється на дві різні держави. Я переконана, що більшість українського населення цього не хоче. Немає масового сепаратистського руху, немає руху на вимогу автономії, немає маси людей на вулицях, які вимагають незалежності свого регіону чи окремих столиць у Донецьку та Львові. Такі вимоги були б просто абсурдними, адже особисті, політичні та економічні переплетіння в Україні є дуже значними”.
Ґерт Вайскірхен дивиться на проблему так:
”Існують відмінності між Сходом та Заходом України. Але справжня різниця полягає не в тому, що є люди, які прагнуть відокремитися. Різниця полягає в поглядах між тими, хто тримається за владу й не хоче її віддавати й тими, хто більше не хоче жити з владою, яка отруює їхнє життя”.
На думку, представника німецьких ”зелених” Райндера Стенблока те, що відбувається на сході України, більше нагадує тактичний маневр. Член бундестагу пригадує:
”У вересні я побував і в східних регіонах, і в мене не виникло враження, що це якась розколота країна. Звичайно є сильна різниця в тому, як проводиться інформування населення. На Сході досі відсутня об”єктивна інформація, там поширюється дезінформація. Це впливає також і на поведінку населення, які не знають всього, що насправді відбувається в країні. Але, на мою думку, також на Сході країни є чимало людей, які прагнуть зберегти цілісність України. Мені здається, що й там ці тенденції на розкол не знайдуть підтримки більшості”.
Політолог Іріс Кемпе каже, що сепаратистські ідеї підбурюють окремі групи інтересів, переважно на сході України та в Росії. З іншого ж боку, це ще й така тема, яку швидко підхоплили та поширили мас-медіа. Однак, зауважує німецький есперт:
”Це не є головною вимогою народу. Все іде в іншому напрямку. З одного боку є прибічники Ющенка, які борються за демократію, протестують проти фальсифікації на виборах і хочуть ближчого до західного способу життя. З іншого боку є прибічники Януковича, які хочуть бути ближче до Росії, але ніхто з них не вимагає розвалу України на дві держави. Тому всі ці сепаратистські тенденції я не розглядаю як ініціативу, що походить знизу, від народу. Все це ініціюється згори”.
У понеділок з осудом сепаратистських ідей виступили як численні установи в Україні, так і за кордоном, зокрема в Єропейському союзі. Німецькі експерти й політики висловлюють сподівання, що у вівторок і Верховна Рада засудить ці тенденції, продемонструвавши мужність і рішучість на кшталт тих, що вона показала в суботу, визнавши нечесними результати другого туру виборів. Водночас вони переконані, що міжнародна спільнота й надалі висловлюватиме свою солідарність з демократичним рухом в Україні. Говорить Іріс Кемпе:
”Тиск з боку міжнародної спільноти істотно впливає на ситуацію в Україні. Адже майже щодня з цього приводу лунають заяви від різних джерел. Все це вже призвело до того, що фальсифікацію виборів не вдалося тишком-нишком приховати. Звісно, не можна за жодних умов забувати й про той вплив, який мають люди на вулицях в Україні. Втім, і міжнародна реакція спрямована на те, щоб підтримати демонстрантів”.
Однією з вагомих складових цієї підтримки є позиція Німеччини. Депутат бундестагу Ґерт Вайскірхен нагадує:
”Федеральний уряд Німеччини був першим урядом у Європейському союзі, який чітко заявив, що він не визнає результати виборів, які не відображають політичну волю українського народу. Федеральний канцлер Ґергард Шредер дав це чітко зрозуміти президенту Росії Володимиру Путіну. Тому можна сказати, що канцлер зайняв позицію на боці українського народу”.
У цій позиції Німеччини нічого не зміниться, переконана політолог з Мюнхена Іріс Кемпе. Зокрема не тільки тому, що за демократію в Україні висловлюються представики німецької політичної еліти. Їхню думку цілковито поділяє більша частина населення Німеччини. Іріс Кемпе:
”Німецька громадськість зараз цікавиться Україною, як ніколи. Я займаюся українськими питаннями вже десять років, однак такий інтерес я бачу вперше, все дуже стрімко змінилося. Політика, яку ведуть стосовно України німецькі керівники, підтримується німцями”.
Чого нині не варто очікувати, так це прямого втручання в українські процеси з боку Німеччин, каже Іріс Кемпе:
”Німецьке керівництво не буде діяти так, як діяли лідери в Росії. Висловлюючись іронічно: Йошка Фішер не запросить на свій день народження Віктора Ющенка і святкуватиме разом з ним, так, щоб це бачили всі мас-медіа. Такого втручання точно не буде”.
У такий іронічний спосіб політолог з Мюнхена пригадала випадок, який стався у період передвиборних перегонів в Україні, коли президент Росії Віктор Путін демонстративно запросив на свій день народження Віктора Януковича. Політики й експерти в Німеччині дуже критично ставляться до прямого втручання Росії в українські вибори, яке не припиняється і донині. Депутат бундестагу Райндер Стенблок ділиться такою думкою:
”Москва втратила шанс виступити в ролі посередника, натомість вона підтримала тенденції до поляризації. Я сподіваюся, що російське керівництво тепер зробить правильні висновки з того, що сталося. Хотілося б, щоб Кремль налагодив добросусідські відносини із суверенною державою Україна, і більше не розглядав її, як частину сфери свого впливу, своїм васалом, що суперечить сучасному історичному розвитку і що зрештою послаблює позиції Росії”.
Чітко спрогнозувати подальший розвиток подій в Україні німецькі експерти не наважуються. Іріс Кемпе наводить однак таку версію:
”Я гадаю, що Януковичу вже не вдасться просто перейняти президентську посаду. Я переконана, що будуть вестися переговори. Питання лише – в якій формі. Нині ж все виглядає радше на те, що будуть нові вибори. Інший сценарій важко собі уявити, з огляду на тиск з боку демонстрантів на вулицях, а також на тиск з боку міжнародної спільноти”.