«Рутенія»: ілюзії дев'яностих не справдилися

Український рок-бард-гурт «Рутенія» існує ось уже 20 років. Колектив було створено 1989 року в стінах фізичного факультету Київського державного університету. Заснували команду гітаристи та вокалісти Анатолій Сухий та Костя Єрофеєв, який минулого року пішов із життя. Автором переважної більшості текстів та мелодій був Анатолій, а назву «Рутенія» новостворена формація отримала завдяки подачі Кості. На латині Рутенія – це стародавня назва України. Перекладається як «Русенія», «Русь». Хлопці їхали на перший фестиваль «Червона Рута», і їм необхідно було терміново придумати назву колективу. У одній книзі Костя знайшов інформацію про знахідку монети з написом «Ольга Реґіна Рутеніум». Це була монета київської княгині Ольги. До речі, на тій самій першій «Червоній руті» гурт став дипломантом.

Наприкінці 80-их - початку 90-их пісні «Рутенії» звучали під час мистецько-політичних акцій об'єднання «Громада». Проте сьогодні Анатолій Сухий не вельми цікавиться суспільно-політичним життям: «Я не такий великий суспільний діяч. Я роблю певний продукт і видаю його. Якщо немає можливості виступати, то тоді вирішую інші свої справи. Музика – це одна з них. Тому я не дуже беру участь у цій боротьбі. Але я підтримую альтернативу. Бо Бог створив світ різнобарвним. І чим більше цієї різнобарвності в суспільстві, тим воно багатше. Якщо ми будемо слухати одного виконавця, а решта глушитиметься, багато хто не зможе задовольнити свої потреби в музиці».

«Кожна третя пісня Пугачової… І це замість української альтернативної музики»

Оцінка, яку Анатолій дає тому, до чого прийшла Україна в мистецькому плані за майже 20 років незалежності, радше сумна: «Вважаю, так відбувається тому, що Україна є ще не зовсім європейською або західною країною. По-перше, маємо під боком Росію, а по-друге – ще й радянське минуле дається взнаки. Ось вам приклад: якусь альтернативну ФМ-хвилю закрили, а частоти віддали так званому «Радіо Алла». Там звучить суцільна попса, кожна третя пісня Пугачової… І це замість української альтернативної музики. На початку 90-их я ще був повний ілюзій, що ми щось зробимо, трусонемо. Але цього не сталося. Тому я роблю, що можу, і не драматизую».

«Неформатна» «Рутенія» не «товчеться» в радіо-телеефірах, а знаходить своїх шанувальників під час клубних концертів, фестивалів, видає компакт-диски. З 1989 року побачили світ сім альбомів команди. Перший касетний «Україна сучасна в рамках дозволенного» випустили 20 років тому. Останній «Неопалима купина» побачив світ два роки тому. Він складається з пісень на тему національно-визвольної боротьби середини ХХ століття. Сьогодні, окрім Сухого, «Рутенія» складається з Едуарда Драча, Григорія Лук'яненка, Олександра Комісаренка, Ярослава Заброцького та ще кількох музикантів.

«Так вийшло, що «Рутенія» без надмірних зусиль дожила дотепер…»

Гурт продовжує записувати нові альбоми та концертувати. «Так якось вийшло, що «Рутенія» дожила дотепер, хоча до цього я не докладав якихось надзвичайних зусиль, - розповідає Анатолій. - У минулому і позаминулому році було достатньо концертів. А ось поза-позаминулого ми практично не грали. Є 15-16 людей, які пройшли через цей проект. Часто ми збираємо якийсь склад під певний захід. Робимо 5-10 репетицій, згадуємо матеріал. Інколи випускаємо диски».

Найближчим часом варто чекати появи навіть не одного, а цілих двох альбомів «Рутенії». Сухий та компанія саме працюють над ними. «Ще є десь незаписаних 40 пісень у стилі хард-рок, хард-балади, важкого рок-н-ролу, ритм-енд-блюзу. Бо у нас загалом більш легкий стиль. Наприклад, альбом «Вулиці рожевого міста» – взагалі легкий. А інші блюзові, напівакустничні», - каже музикант. Тож, експеримент під назвою «Рутенія», який розпочався 20 років тому, успішно триває і, сподіваємося, триватиме ще не один рік.

Автор: Олександр Павлов

Редактор: Христина Ніколайчук