Росія-ОБСЄ: пошуки компромісу

Організація з безпеки та співробітництва в Європі, яка налічує 55 країн-членів, є найбільшою організацією з гарантування безпеки у світі. Її головним завданням до останнього часу було підтримувати становлення демократії та принципів правової держави передусім у країнах Центральної та Східної Європи. Однак віднедавна з боку низки пострадянських держав посилилася критика на адресу діяльності організації. Позицію Росії у цьому питанні озвучує міністр закордонних справ Сергій Лавров:

”Організація не лише перестає бути форумом, який об”єднує держави та народи, але й навпаки починає працювати на їх роз”єднання. Все це не сприяє підвищенню довіри до ОБСЄ та ступеню її затребування. Як нам уявляється, майбутнє – це така ОБСЄ, яка реально допомагала б усім країнам вирішувати спільні для них проблеми і була б готова надавати кожній з них практичну допомогу для реалізації корисних для них проектів.”

Члени ОБСЄ не можуть порозумітися насамперед у питаннях стосовно конкретних цілей організації та методів її роботи. Пояснює прес-секретар головного офісу ОБСЄ у Відні Річард Мерфі:

“З боку Росії та інших країн-членів СНД посилюється критика діяльності спостережницьких місій ОБСЄ на виборах, зокрема відділення з керівництва діяльності спостерігачів за виборами у Варшаві. Росія запропонувала створити робочу групу і обговорити, яким чином має бути змінена діяльність ОБСЄ під час спостереження за виборами.”

На думку експертів, критика Росії на адресу ОБСЄ є реакцією на діяльність спостерігачів від цієї організації під час президентських виборів в Україні. Вони назвали другий тур виборів, переможцем якого тодішня ЦВК оголосила Віктора Януковича, таким, що не відповідає європейським демократичним нормам. Значною мірою саме завдяки висновкам ОБСЄ опозиції вдалося оскаржити фальсифікацію виборів у Верховному суді України. Результатом стали перевибори, на яких переміг нелюбий Москві Віктор Ющенко.

Свою роль відіграють також побоювання, що ”вірус демократії” за підтримки ОБСЄ може перекинутися й на інші країни-члени СНД, включно з Росією. Окрім того, є й ще одна, глибша проблема, вважає Річард Мерфі:

“Існують різні думки щодо майбутнього. Існує розкол між різними країнами щодо того, яким чином організація має розвиватися далі.”

Головним завданням ОБСЄ є поліпшення безпеки та стабільності в Європі. З цією метою організація працює у трьох напрямках. По-перше, шляхом контролю за озброєнням, реалізації програм з роззброєння, скерування незалежних військових спостерігачів у зони конфліктів. По-друге, шляхом розвитку та зміцнення європейської демократії: адже там, де існує свобода, толерантність, де поважаються права людини, дотримуються норми правової держави, людям не потрібно вдаватися до зброї, щоб утвердитися чи захистити себе. І по-третє, ОБСЄ сприяє економічному розвитку та охороні навколишнього середовища.

Конфлікт усередині організації триває вже досить довго. Нині йдеться передусім про те, якому з цих трьох аспектів діяльності ОБСЄ надавати перевагу. Російський уряд вважає, що проекти ОБСЄ з розвитку демократії в країнах СНД загрожують інтересам Росії в цих регіонах. Тому він вимагає, щоб у майбутньому ОБСЄ зосередило свої зусилля на військових та економічних питаннях. Власне, з метою проштовхнути цю вимогу російські представники на початку 2005 року відмовилися підтримати проект бюджету організації. А це означає, що ОБСЄ не може дозволити собі розширити свою діяльність, каже Річард Мерфі:

“Загалом це означає, що ми не можемо здійснювати жодну іншу діяльність, крім тієї, що записана у бюджеті 2004. Нормальна щоденна робота більшості місій – а ви знаєте, що ми проводимо 18 місій у різних країнах – продовжуватиметься. Однак нові проекти і новий набір персоналу ми не можемо здійснювати, поки не затверджено бюджет на 2005 рік.”

Проблема є набагато серйознішою, аніж її намагаються подати офіційні установи. Усі місії проводяться тепер за рахунок так званого бюджету для непередбачуваних випадків. Він дозволяє продовжувати реалізацію поточних проектів, однак час для цього обмежений, оскільки, згідно з правилами ОБСЄ, договори щодо найму персоналу тощо потрібно подовжувати через регулярні проміжки часу. Яка доля може спіткати програми ОБСЄ, видно на прикладі місії спостерігачів від цієї організації в Чечні. Річард Мерфі:

“Моніторингова операція на російсько-грузинському кордоні – саме там, де розташовані російські республіки Чечня, Інгушетія та Дагестан – припиняється. Мандат закінчився 31 грудня 2004 року, а щодо його подовження, то, на жаль, не було досягнуто консенсусу. Через це ми мусимо припинити цю програму.”

Група міжнародних спостерігачів впродовж років відстежувала ситуацію на Кавказі. Зібрана інформація надходила до центрального офісу ОБСЄ у Відні. 54 з 55 країн-членів організації висловилися за продовження місії. Утім такі наміри наштовхнулися на незгоду Москви. Що думають про це російські правозахисники та політологи? Розповідає наш московський кореспондент Анатолій Доценко:

”За словами виконавчого директора російського Правозахисного центру “Меморіал” Тетяни Касаткіної, Кремль від самого початку військового конфлікту в Чечні намагався уникнути присутності в республіці іноземних спостерігачів. Врешті, під тиском європейців, Москва погодилася з відрядженням до Чечні місії ОБСЄ, але за умов, що вона не займатиметься моніторингом ситуації, не прийматиме скарги місцевих жителів, не готуватиме ніяких доповідей і не робитиме офіційних заяв. Тим не менше, навіть з огляду на такі обмежені повноваження представників ОБСЄ в Чечні російські правозахисники високо оцінювали їхню присутність у регіоні. ”Оцінив” їхню присутність, вочевидь, і Кремль. Говорить Тетяна Касаткіна:

“Навіть ті обмежені повноваження, що місія ОБСЄ виконувала у Чечні, це, вочевидь, був такий мозоль для нашої держави, для нашого уряду, що тепер її все ж таки ліквідували, і тепер там немає представників ОБСЄ”.

Російський політолог українського походження Андрій Окара гадає, що невдовзі місія ОБСЄ відновить свою роботу в Чечні:

“У режима Путіна немає ніяких нових ресурсів для того, щоб утримати себе, і він, я гадаю, буде йти на різні поступки, в тому числі і в цьому питанні”.

Співрозмовник зауважує, що російська влада остерігається присутності іноземних місій у Чечні не лише через масові порушення там прав людини. “Чечня – це дуже цікавий механізм для різних бюджетних та інших маніпулювань”, - зазначає співрозмовник.

Політолог нагадав також про ініціативу Росії створити Раду безпеки СНД та Ради гуманітарного співробітництва СНД, проти чого, до речі, минулого тижня виступила Україна. Андрій Окара розцінює ці наддержавні органи як спроби Росії створити щось на противагу до ОБСЄ, але в російському варіанті, тобто, за словами політолога, ”посилити російські впливи на пострадянському просторі, і більше нічого.”

Щоб інші проекти не зазнали такої ж участі, країни-члени ОБСЄ проводять нині активні переговори. На думку німецького представника в ОБСЄ Дітера Бодена, необхідний пошук компромісів:

“Я вважаю, що ми не мусимо шукати схематичних рішень. Потрібно просто враховувати нагальність проблем і тоді на них реагувати. Потрібно зважати на всі країни.”

Утім, можливості піти назустріч Москві досить обмежені. Передусім Сполучені Штати, найбільший платник внесків ОБСЄ, виступають проти того, щоб відмовлятися від проектів з розвитку демократії. Без цих проектів, на думку американців, взагалі втрачає сенс існування організації.