Сировина постійно дорожчає

Томас Бартельт керує відділом менеджменту фінансових ризиків компанії Volkswagen. В його обов’язки входить забезпечення компанії недорогою та якісною сировиною - міддю, алюмінієм, платиною, паладієм та родієм. Бартельт наголошує на тому, що для компанії Volkswagen важливо все планувати заздалегідь.

«Використовуючи ф’ючерсні біржі, ми можемо узгодити, скільки нам коштуватиме тонна алюмінію через п’ять років, - пояснює він. - Ми підписуємо фінансові контракти, так звані деривативи». Volkswagen підписує деривативи щодо міді та алюмінію. Коли ж мова йде про рідкісні метали, компанія купує ці сировинні матеріали напряму та зберігає на складах.

Сировина постійно дорожчає

Бартельт співпрацює з банками та дистриб’юторами сировини, він закуповує матеріали як на офіційних біржах, так і на вільному ринку. Інвестори роблять так само, проте вони не планують використовувати сировину для виробництва, а перепродають її. Наприкінці 1990-х років близько 20 відсотків продажів сировини були спекулятивними, тепер це 80 відсотків.

Раймунд Реселер, відповідальний за нагляд за банками у Федеральному управлінні фінансового нагляду Німеччини, вбачає небезпеку в цій статистиці. Кількість коштів, що інвестуються в сировинні матеріали, зросла з 26 мільярдів доларів у 2003 році до 400 мільярдів сьогодні. Реселер говорить, що банки не є причиною стрімкого зростання цін. Вони просто реагують на зростаючий попит на сировину з боку приватних та інституційних інвесторів.«Попит на сировину збільшується, що супроводжується величезним зростанням ф’ючерсних ринків сировинних матеріалів», - пояснює Раймунд Реселер.

Реслер оцінює доступні на даний момент на ф’ючерсній біржі відкриті деривативи на сировинні матеріали на суму 3 200 мільярдів доларів. При цьому йдеться радше про припущення, за якою ціною і коли будуть доступні мідь, алюміній, зерно або нафта. Фізична доступність продукту на даний момент майже не грає ніякої ролі, а от його ціна через такі спекуляції може значно зростати. Якщо це сільськогосподарська продукція, в кінцевому результаті зростання ціни може призвести до голоду та бідності. Якщо мова йде про метали, то під загрозою - безпека виробничого процесу.

Уряду потрібні регулярні звіти

Міністр фінансів Німеччини Вольфганг Шойбле поставив під сумнів економічну доцільність такого роду торгівлі. Він говорить, що, якщо ринок сировинних матеріалів розвиватиметься за такою схемою далі, це може призвести до чергової фінансової кризи.

Шойбле підтримує зусилля країн Великої двадцятки щодо регулювання ринку сировинних матеріалів. G20 хочуть запровадити ряд обмежень для боротьби зі зловживаннями на ринку та вдосконалити систему прозорої торгівлі як на ринках сировини, так і на ф’ючерсних ринках. «Нам потрібні регулярні звіти щодо позицій усіх учасників ринку, - зазначив Шойбле. - Це означає, що за регулювання ситуації на національних ринках всіх країн G20 мають відповідати належні органи влади».

Шойбле вважає, що наглядові органи мають отримати право обмежувати позиції окремих біржових маклерів на ф’ючерсних ринках . Міністр має на увазі постійних гравців, чиї комп’ютери можуть купувати і продавати папери за лічені секунди, виходячи з електронної інформації про ринки. Список угод, укладених поза біржею, повинен містити інформацію про те, хто що продає і за якою ціною.

Контроль може мати негативний вплив

Надмірне бажання політиків регулювати ситуацію на біржі може дорого обійтися промисловості. Томас Бартельт побоююється, що торгівлю сировиною поза біржею можуть взагалі заборонити. «Якщо нам потрібно закуповувати сировину на біржі, ми маємо сплачувати готівкою. Для нас це дуже складно в умовах індустріального світу, оскільки ми погіршуємо власну ліквідність, особливо важливу для інвестицій у нові заводи чи технології», - розповідає Томас Бартельт.

Регулювання ринку і нові суворі правила можуть негативно вплинути на реальний сектор економіки. Міністр фінансів Шойбле говорить, що досить складно знайти "золоту середину", яка дасть позитивний результат і не зашкодить галузі. Він лобіює конкретні кроки і, за власними словами, «досить нетерплячий», коли йдеться про регуляцію сировинного ринку. У порівнянні з міжнародними фінансовими ринками, мовляв, ринок сировинних матеріалів ще знаходиться на початковій стадії розвитку, тож його регулювання є терміново необхідним.

Водночас уряд Німеччини думає і про те, як забезпечити німецькі підприємства сировинними матеріалами. Нещодавно уряд країни підписав з Монголією та Казахстаном угоди про сировинне партнерство, яке базується на принципі «сировина в обмін на технічну підтримку». Використання, видобування та утримання сировинних матеріалів буде відбуватися спільними зусиллями, технічне забезпечення надаватиметься з Німеччини.

Автори: Сабіне Кінкартц / Наталя Мар'янчик
Редактор: Тетяна Бондаренко