"Райс прибула до Москви з батогом, а витягла пряника"

У газеті ФРАНКФУРТЕР АЛЬҐЕМАЙНЕ ЦАЙТУНҐ читаємо:

Кондоліза Райс прибула до Москви з батогом, а витягла пряника. У Парижі та Берліні, де прогинання перед Росією є чи не більшими, ніж перед Америкою, з приємністю почують, що й американський держсекретар переконана в тому, що Росію не можна ”ізольовувати”. Утім, Сполучені Штати принаймні прив”язують таку позицію до прийнятних умов. Визнання, буцімто Росія перебуває на шляху до демократії, чого дуже хотів би президент Путін після останньої прочуханки з Вашингтона щодо його автократичних методів правління, з американського боку не буде. Щоправда, застереження на цю тему, які пані Райс адресувала Путіну під час свого візиту до Москви, звучали помітно приглушеніше, ніж раніше. Інтереси Америки в боротьбі з тероризмом та недопущенні нелегальної ядерної торгівлі є занадто великими, щоб Вашингтон піддався нашіптуванням і поставив під питання вже майже отримане Росією членство у Світовій організації торгівлі чи її почесне місце у лавах ”великої вісімки”, - читаємо у ФРАНКФУРТЕР АЛЬҐЕМАЙНЕ ЦАЙТУНҐ.

Газета ЗЮДДОЙЧЕ ЦАЙТУНҐ продовжує тему:

Путіну навряд чи страшна критика американського держсекретаря. Не лише через початок війни в Іраку ставлення до Джорджа Буша та американців у Росії є загалом неприязним. Повага росіян до американського уряду, мабуть, ще менша, ніж до свого власного. Від Санкт-Петербурга до Владивостока широко поширена думка, що ”кольорові” революції в колишніх радянських республіках є результатом американського зговору, - зауважує ЗЮДДОЙЧЕ ЦАЙТУНҐ.

У газеті ФРАНКФУРТЕР РУНДШАУ читаємо такі міркування:

Візит Буша до Росії, який відбудеться 9 травня, навряд чи буде безконфліктним святковим візитом. Буш залишає Вашингтон не лише задля помпезного російського параду з приводу річниці закінчення Другої світової війни, але й має намір зупинитися у колишніх радянських республіках Литві та Грузії, що безсумнівно розгніває Москву. Кремль вбачає у цьому доказ того, що Вашингтон і надалі хоче поширювати свій вплив на колись підвладні Москві володіння. (...) Навряд чи до смаку Кремлю й те, що після зустрічі з Путіним Кондоліза Райс полетіла на саміт НАТО у литовській столиці Вільнюсі. Там головний дипломат США зустрілася з представниками опозиції з Білорусі –країни, яка, за словами Райс, є ”останньою диктатурою” в Центральній Європі, - пише ФРАНКФУРТЕР РУНДШАУ.

До іншої теми. Преса обговорює формальну відставку супеперечливого прем”єр-міністра Італії Сильвіо Берлусконі, який незабаром має сформувати та очолити новий уряд. Газета НОЙЄС ДОЙЧЛАНД, зокрема, пише:

Нарешті норовливий прем”єр-міністр відкрив шлях до формування нового уряду. Щоправда, він же має намір знову його очолити. При цьому Берлусконі робить ставку на те, що найбільше об”єднує його розвалений кабінет: страх перед позачерговими виборами. Більшість населення країни ситі по горло прем”єром, що проголосив себе спасителем. У той час, як великий підприємець Берлусконі загрібає мільярдні прибутки, Італія під його керівництвом скочується в провалля економічної та соціальної кризи. Можливо, великому маніпулятору Берлусконі вдасться вчергове витягти голову із зашморга. Однак він залишиться прем”єром, відставка якого є лише справою часу. Адже його популізм повністю себе вичерпав, - резюмує газета НОЙЄС ДОЙЧЛАНД.

Продовжуючи тему, газета НОЙЄ ОСНАБРЮКЕР ЦАЙТУНҐ зазначає:

Дивне подання про відставку Берлусконі є лише тактичним ходом, щоб змішати і наново роздати карти в грі в покер за владу та вплив зі своїми старими партнерами по коаліції. При цьому політичний потенціал Берлусконі вже давно вичерпаний. Для більшості італійців він уже давно розвінчаний як нечистий на руку ”шоу-мен”, - зауважує НОЙЄ ОСНАБРЮКЕР ЦАЙТУНҐ.

Газета НОЙЄ ПРЕССЕ підсумовує:

Навіть якщо Берлусконі вдасться склеїти уламки правлячої коаліції, тріщини все одно залишаться. ”Берлусконі Другий” очолить уряд, який матиме одну головну мету: боротьба за власне виживання. Коаліція приділятиме основну увагу врегулюванню постійно виникаючих криз у власних лавах. Для Берлусконі зиску від цього буде мало, а для Італії це принесе великі збитки. Країна, яка переживає найгострішу за післявоєнний час економічну та соціальну кризу, не може собі дозволити ще на один рік недієздатний уряд, - переконана НОЙЄ ПРЕССЕ.

Огляд німецької преси підготувала Христина Ніколайчук