Райнер Лінднер: Потрібен „круглий стіл” за участі міжнародних посередників

- Пане Лінднер, парламентська більшість апелює до міжнародних партнерів, аби вони „надіслали до України своїх спостерігачів”. Як Ви сприймаєте подібний заклик?

- „На мою думку, Україні зараз потрібні не стільки спостерігачі, скільки партнери, посередники в суперечці. Європейський союз міг би відрядити до України верховного представника у закордонних справах Хав’єра Солану або комісара Беніту Ферреро-Вальднер, аби посприяти відновленню діалогу між сторонами протиборства в Україні. Адже такого діалогу на сьогодні немає”

- Ви гадаєте, що Європейський союз готовий взяти на себе цю відповідальність?

- „Зовсім нещодавно, у березні цього року на потреби європейської політики сусідства було додатково виділено 500 мільйонів євро на період 2007-2010 років. Європейський союз приділяє цій політиці дуже велике значення. Але на сьогодні ЄС не знає, з ким мати справу в Україні. Нині саме розпочався процес підготовки нової посиленої угоди між Україною та Європейським союзом. Але для цієї співпраці потрібно, щоб з українського боку були партнери, наділені демократичною легітимністю. Тому криза в Україні покладає і на європейських партнерів певну відповідальність. Європа лише тоді може вважатися дієвою, якщо вона в такі критичні моменти бере на себе відповідальність і діє”.

- Як може виглядати це посередництво?

- „Я гадаю, що з боку українського президента або з боку парламенту має надійти офіційне запрошення. Тоді можна буде зібрати сторони конфлікту за круглий стіл, як це було під час „помаранчевої революції”. Треба буде поставити запитання: якими є пріоритети України, зокрема у зовнішній політиці? В якій формі будуть проводитися позачергові вибори? Всі ці питання можна обговорювати за міжнародного посередництва. Чому Захід нині такий обережний і відсторонений? Тому, що існує побоювання, що кожна зі сторін конфлікту може розтлумачити заяви міжнародних партнерів на свою користь, це може лише загострити протиріччя. Захід не буде підтримувати якусь зі сторін. Адже і парламент, і президент демократично обрані. Якщо буде потреба у посередництві, тоді, я думаю, європейські партнери будуть готові до цього. Німеччина, яка нині головує в ЄС, з великою увагою слідкуватиме за розвитком подій”.

- Парламентська більшість у своїй заяві висловилася за одночасне проведення парламентських і президентських виборів. Такий крок має сенс?

„Вимагати зараз позачергових виборів президента, було би неправильним. Глава держави назвав свої мотиви, коли оголосив про рішення провести позачергові вибори до парламенту. Навіть якщо парламентарії не погоджуються із аргументами президента, вони мають розрізняти ці процеси. А саме: якщо позачергові вибори таки відбудуться, це не означає, що мають відбутися і президентські”.

- Разом із парламентськими виборами нинішня більшість у Верховній Раді хоче проводити ще й референдум щодо вступу України до НАТО. Ви бачите якийсь зв’язок між НАТО і політичною кризою в Україні?

- „Мотиви є очевидними: нині, коли „помаранчеві сили послаблені”, їхні політичні опоненти намагаються нав’язати цей референдум, щоби продемонструвати свою правоту і констатувати, що Україна неготова до членства в НАТО. Але мені здається, що політики перевантажують виборців, намагаючись прив’язати до одного голосування одразу декілька доленосних рішень. Україна ще не дійшла у своїй демократизації до тієї стадії, коли один раз прийшовши на виборчу дільницю, можна дати відповіді на всі питання буття”.