Рада Європи: ”паперовий тигр” чи трамплін до ЄС
17 травня 2005 р.
Рада Європи була створена 1949 року й охоплює нині 46 держав. Серед них – практично всі європейські країни, що вийшли з колишнього Радянського Союзу, за винятком Білорусі. Свою діяльність організація спрямовує передусім на захист прав людини та демократії, пошук спільних рішень соціальних проблем, розвиток політичного партнерства в Європі, а також на допомогу державам Східної Європи в здійсненні політичних, законодавчих та конституційних реформ. Тому невипадково свій останній саміт організація проводила у Польщі, на чому наголосив, виступаючи у Варшаві президент України Віктор Ющенко:
”Символічно, що третій саміт Ради Європи відбувається на Схід від колишньої залізної завіси, яка колись розділяла Європу. Знаково й те, що він відбувається саме в Польщі, де 25 років тому повстала ”Солідарність”. Відданість народів Європи спільним європейським цінностям стерла старі лінії поділу з карти континенту. Наш обов”язок – завершити цей процес, не допустити появи в Європі нових бар”єрів”.
На Заході Раду Європи часто піддають критиці. Наводиться передусім той аргумент, що інші впливові організації, як то ЄС чи ОБСЄ, також займаються темами, що визначила за свої цільові Рада Європи. Чи не загрожує це нівелюванням ролі Ради Європи? На це питання голова німецької делегації на варшавському саміті Рудольф Біндіг відповідає таке:
”Не слід забувати, що Євросоюз охоплює наразі 25 країн, а Рада Європи – 46. Це – дуже важлива різниця. Рада Європи охоплює практично всі східноєвропейські держави, яких до ЄС поки не приймають. Це, приміром, кавказький регіон, але це і Україна та Російська Федерація. Саме для цих держав Рада Європи дуже важлива, адже вона надає імпульси для розвитку демократії, правових норм, рекомендації для ефективного управління державою”.
Ігор Осташ, заступник голови комітету Верховної Ради України із закордонних питань та віце-президент Парламентської асамблеї ОБСЄ оцінює вступ України до Ради Європи дев”ять років тому як ”серйозний історичний перелом”. Вступивши до цієї організації, ми засвідчили свою відданість європейським цінностям, каже Ігор Осташ і продовжує:
”Думаю, що той факт, що впродовж цих дев”яти років ми практично постійно намагаємося виконати наші зобов”язання, був позитивним, адже буо ухвалено кілька дуже серйозних кодексів та документів, пов”язаних із захистом прав людини в Україні і з такими проблемами, як уникнення тортур. Багато допомоги було надано Україні для становлення судової системи, внутрішніх органів міліції. Тому цей шлях зараз можна оцінити дуже високо. На перспективу ми можемо сподіватися, що Рада Європи може стати ще й тим органом, який може підтримувати наші євроінтеграційні прагнення”.
Однак поки Україну до ЄС не запрошено, та і як член Ради Європи вона все ще перебуває під пильним наглядом організації. За розвитком ситуації в Україні досі слідкує моніторинговий комітет Ради Європи. Однією з передумов зняття цього моніторингу називають демократичне проведення парламентських виборів наступного року, нагадує Ігор Осташ:
”Для нас дуже принципово, щоб парламентські вибори пройшли на гідному демократичному рівні. Це означатиме, що Україна дійсно зберігатиме за собою титул лідера демократизації в Східній Європі і може стати передумовою зняття моніторингу з України”.
У Варшаві президент Ющенко пообіцяв, що Україна зробить усе, аби вибори-2006 пройшли за високими демократичними стандартами. Доповідачка моніторингового комітету Парламентської асамблеї Ради Європи Ганне Северінсен сказала в інтерв»ю «Німецькій хвилі», що організація пильно стежититме за виконанням цих обіцянок. Водночас вона зауважила, що вже помічає деякі позитивні зрушення в Україні:
”Здається, що зникли ”темники” і тому змінився стан справ у мас-медіа. Чимало міністрів демонструють бажання вдосконалити законодавство. Вони ж сподіваються на те, що пришвидшення цих перетворень дозволить нам у жовтні обговорити питання моніторингу, дати певні рекомендації. Після виборів ми, можливо, й змінимо форму моніторингу.”