Підземний Берлін
1 березня 2012 р.
Для проводження вільного часу в бункері цей день був занадто чудовим. І все ж таки перед сірою бетонною спорудою, вже один зовнішній вид якої викликає не зовсім приємні відчуття, зібралося близько 20 сміливців. Серед них – берлінські хіпстери, пенсіонери з Баварії і навіть голландська родина. «Одягайтесь якомога тепліше. Упродовж наступних 90 хвилин вам точно пітніти не доведеться. Там всередині завжди холодно», - застерігає Саша Кайль, вбраний у теплу в'язану шапку, товсту куртку, помаранчевий жилет з написом «Підземний світ Берліна». «Мій яскравий жилет слугуватиме вам орієнтиром. Не загубіться, інакше у вас виникне проблема», - дає останні настанови молодий чоловік і посміхається: «800 приміщень - самому знайти вихід з такого лабіринту не так вже й просто». Цими словами й починається подорож у світ історії та бетону.
Берлін-невидимка
«Берлін будували не тільки вгору, але й вниз, тобто під землю», - пояснює Кайль. Постачальні шахти, забуті гілки метро, пивні підвали, підземні ходи для переправлення агентів. Лише під час Другої світової війни в Берліні спорудили 1500 бомбосховищ. Починаючи від 1997-го року, активісти громадської організації «Підземний світ Берліна» зробили знову доступними чимало цікавих давно забутих об'єктів, які буквально дихають історією. Таким чином знайомишся із зовсім іншим, можливо, дещо навіть страшнуватим Берліном.
Екскурсії в підземелля розповідають про швидке піднесення німецької столиці, про руйнування, розкол міста і його об'єднання. Така концепція виявилася вдалою: торік «Підземний світ Берліна» нарахував 280 тисяч відвідувачів. Інтерес не згасає, навпаки - цього року очікується щонайменше 300 тисяч гостей. Близько третини туристів приїздить з-за кордону. Екскурсії проводять уже десятьма мовами.
«Тут, на вулиці Фіхтерштрассе, можна простежити 130-річну історію міста», - каже Кайль і заводить групу до колишнього медично-санітарного відділення бункеру. Із захватом він розповідає про спорудження газометру, який за часів нацистів перебудували на «бомбосховище для матерів із дітьми». Бетонні стіни триметрової товщини мали захищати від повітряних нападів 6500 жінок і дітей. Кайль вміє захопливо розповідати. Усі слухають, затамувавши подих, коли він змальовує останні дні війни: якось у бункер забилося понад 30 тисяч осіб… Тотальна тіснява, постійне гудіння вентиляторів, здригання від розриву бомб.
Перед тим, як проводити екскурсії, активісти «Підземного світу Берліна» провели величезну роботу: чищення приміщень, інтерв'ю зі свідками того часу, занурення в архіви, оновлення написів на стінах. Вдалося знайти й старий дизельний двигун, змонтований 1942-го року. Він слугував як аварійний електрогенератор. Його вдалося знову запустити, навіть незважаючи на радянську кулю, яка все ще стирчить у залізному корпусі.
Накопичувач історії
Звичайно, нічого не вдалося б, якби не ентузіазм усіх, хто присвятив себе «Підземному світу Берліна». Тривалий час виключно на добровільних засадах займався підземним світом німецької столиці й Саша Кайль. Щоправда, тепер хобі перетворилося на головне місце роботи історика. Заради цього він пожертвував навіть ставкою наукового працівника в німецькому Бундестазі. «Земля під Берліном – це справжній накопичувач історії. Тут відчуваєш історію на дотик. Це якраз щось саме для мене», - каже Кайль. Він уже мріє про наступний проект: підземні конструкції під колишнім берлінським аеропортом Темпельгоф. «Там є підземні коридори кілометрової довжини – на шести підземних поверхах», - розповідає Кайль.
Нідерландка Інґрід Віллемс усю екскурсію перекладала своїм синам Ріку й Тому. «Обидва ще не говорять німецькою», - каже вона й вибачливо посміхається. Про підземний Берлін вона прочитала в інтернеті – серед десяти речей, які обов'язково слід подивитися в німецькій столиці. Але вона не помітила, що є екскурсії й голландською. «Нічого страшного», - долучився до розмови її чоловік Барт ван Слун. Йому екскурсія дуже сподобалася: «Тут справді уявляєш собі, як усе відбувалося». Крім того, він дізнався, що таке німецька ґрунтовність і любов до дрібниць. Свідченням цьому є те, як було організовано бункер, але також як працює «Підземний світ Берліна», каже чоловік і додає: «Маю на увазі ґрунтовність у позитивному сенсі слова».
До реанімації бункера на вулиці Фіхтештрассе підійшли теж ґрунтовно. Попрацювати довелося серйозно, адже після Другої світової війни всередині величезної залізобетонної споруди влаштували гуртожиток; потім у 1960-х роках бункер перетворили на резервний склад продуктів на випадок нової радянської блокади Берліна. Кілька тижнів тому працівники «Підземного світу Берліна» в одному з приміщень знайшли 120 консервних бляшанок із сардинами в маслі. «Моя колега відразу їх покуштувала, - каже Кайль. - І нічого. Наступної суботи її черга проводити екскурсію в цьому бункері».
Автор: Олівер Самсон / Володимир Медяний
Редактор: Христина Ніколайчук