1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

Підготовка замаху на Йоганнеса Рау ставить багато запитань

26 березня 2004 р.
https://p.dw.com/p/AM3b
Німецькі газети широко коментують відмову федерального президента Німеччини Йоганнеса Рау відвідати Джибуті і дострокове завершення поїздки африканськими країнами, до якого його змусило повідомлення про підготовку замаху на нього. Так кельнська газета ЕКСПРЕСС, зокрема, пише:

"Йоганнес Рау достроково повернувся до Німеччини. Попередження про небезпеку замаху, які висловила німецька розвідка, змусили його відмовитися від відвідин німецьких солдатів, які розташовані в районі Африканського Рогу. Чи не визначають нині бен Ладен разом з поплічниками, яку країну наш президент має право відвідувати, а яку ні? Звичайно, ні. Але це було б непотрібне геройство - ризикувати своїм життям і життям інших людей, щоб продемонструвати сумнівну рішучість. З терором треба боротися превентивно. Задовго до того, як стануться такі жахливі теракти, як у Мадриді, Нью-Йорку чи Найробі. Через систему раннього сповіщення, яку спецслужби вже нині мають. Те, що ця система працює, показали попередженнія про теракти в Джибуті . Саме це і є успіхом у боротьбі з тероризмом".

Газета ЛЮБЕКЕР НАХРІХТЕН робить із успіху спецслужб інші висновки:

"Якщо справді готувався напад на Рау, то німецькі спецслужби виконали свою роботу блискуче. Це заслуговує подяки і поваги. Висновок: у багатьох країнах Африки та Азії німецькі громадяни й німецькі установи є цілями для терористів. Після провалу замаху в Джибуті треба бити на сполох в усі дзвони. Бо злочинці захочуть помститися, вони тепер особливо захочуть посіяти страх, залякування і смерть".

ОСТЗЕЕ-ЦАЙТУНҐ з Ростока звертає увагу на зміну ситуації в питаннях безпеки:

"Уже давно терористи взяли Німеччину на приціл. Адже солдати бундесверу пліч-о-пліч з американськими союзниками несуть службу в Афганістані і в районі Африканського Рогу. Рік тому журнал "Шпіґель" писав із Джибуті: "Розслабся! Ти німець, ми вбиваємо лише американців". Мабуть, це висловлювання вже не має сили - ні для Джибуті, ні для Німеччини".

РЕЙН-НЕКАР-ЦАЙТУНҐ переконана у зростаючому впливі загрози терору на наше життя:

"Не лише для приватних туристів, які хотіли б відвідати острови Джерба чи Балі, світ змінився. Ісламістський терор шукає - вочевидь і як відповідь на ліквідацію засновника палестинського руху "Хамас" Ясина - якогось великого жесту. Замах на федерального президента Йоганнеса Рау в Джибуті, де стоять на якорі німецькі кораблі, міг би стати таким актом насильства великої символічної сили. Те, що Рау перервав свій візит, відповідає обставинам і абсолютно правильно. Навіть якщо нас непокоїть та обставина, що терористи диктують маршрути політикам. Але вони це роблять вже давно, хоча про це ніхто не говорить. А у випадку з Мадридом, можливо, вони навіть розраховували на те, що таким чином вирішать долю парламентських виборів".

ФРАНКФУРТЕР АЛЬҐЕМАЙНЕ ЦАЙТУНҐ звертає увагу на особистість Йоганнеса Рау і робить далекосяжні висновки:

"Чи знають ісламістські терористи, які планували замах на федерального президента Німеччини Йоганнеса Рау, що його політичним кредо є "Примирення замість поділу"? Що він хоч і є правовірним християнином, але ніколи не був войовничим міссіонером? Що він під час дискусії про дозвіл мусульманським вчителькам носити хустку на уроках показав толерантність, яка межує із самозреченням? Що він разом з урядом і більшістю населення країни, яку він репрезентує, був проти війни в Іраку? Для тих, хто збирався його вбити, політичні погляди Рау не грали жодної ролі. У Джибуті теракт мав поцілити главу держави західної демократії і разом з ним саму форму такої державності і її принципи..."

ШТУТТҐАРТЕР ЦАЙТУНҐ приєднується до такої оцінки і ставить дещо інші запитання:

"З усіма мріями про те, що тероризм не має нічого спільного з Німеччиною чи із розкиданими по всьому світу німецькими солдатами, треба негайно розпрощатися. І хоча це однозначно, все ж після того, що сталося, виникають запитання: наприклад, чому керівництво Джибуті не підтверджує небезпеки для Рау; наприклад, чому федеральний канцлер в телефонній розмові того ж вечора з американським президентом Джорджем Бушем не сказав про загрозу Рау жодного слова; наприклад, чому бундесвер уже в середу зміг заявити, що ситуація для солдатів у Джибуті безпечна і стабільна. Добре, що Рау охороняють. Дивно, що немає відповідей на важливфі запитання".

Ви слухали огляд німецької преси. Його підготував Віктор Тимченко.