Прощання із банківською таємницею
9 липня 2006 р.
Усі банківські розрахунки, що здійснюються між клієнтами у різних країнах, проводяться за допомогою інформаційної системи Swift. Це означає, що майже усі банки - від українських і навіть до найнадійніших швейцарських протягом останніх п’яти років не могли гарантувати банківську таємницю. Втім про це вони донині мовчали. І навіть, коли скандал із Swift став відомим, деякі швейцарські фінансові інститути заявили, що данні, отримані американськими спецслужбами були незначними. Зовсім по-іншому дивляться на все це клієнти та аналітики. Професор Швейцарського інституту банківської справи при Університеті Цюріха Ганс Гайгер вважає, що звістка про нагляд спецслужб є просто шокуючою. Адже через Swift здійснювалися не лише звичайні платежі, а й таємні трансферти, біржові операції – практично усе. Такої ж думки і депутат Європарламенту від Німеччини Алексадро Альваро.
"Ми в понеділок мали велику дискусію про це і я думаю, що з цим є велика проблема. Оскільки Сполучені Штати у співпраці із Swift дуже таємно вдавалися до таких нелегальних дій. І, звичайно тоді, захист інформації взагалі не є гарантованим. До того ж, якщо ніхто про це не знав і не був проінформованим, то цей процес не можна було й контролювати. Це за нашими підрахунками сотні тисяч пунктів інформації, що було передано. І в першу чергу, про громадян держав Євросоюзу."
Віце-президент Єврокомісії та Комісар ЄС з питань юстиції Франко Фраттіні заявив, що його ніхто ніколи не інформував про програму співпраці Спілки Всесвітньої міжбанківської фінансової телекомунікації та ЦРУ. Водночас керівництво Swift заявило, що про програму воно повідомляло до свого головного наглядового органу – Бельгійського Центробанку. Знали про це також центробанки Великобританії, Канади, Франції, Німеччини, Італії, Японії, Швеції, Швейцарії, США та... Європейський Центробанк. Алексадро Альваро продовжує:
“Ми самі були вражені тим, що сталося із компанією Swift. До того ж виявляється, що і європейський Центробанк сидів там із ними за одним столом, знав про це напевне і не проінформував інші європейські інституції. Тоді, відповідно, європейцям важко пояснити, що до інституції має бути довіра.”
Дебати у Європарламенті щодо ситуації навколо Swift були доволі емоційними, і депутати час-від-часу доволі різко висловлювалися з цього приводу. Європарламентар від Франції Жан-Марі Кавад зазначив: нині європейці дізналися, що могутній друг та союзник нишпорить по їхніх приватних банківських рахунках. Що ж буде далі? За його словами, свобода – це ворог терористів, але вона не має бути ворогом звичайних громадян. Тож нині для США як раз на часі визначитися – до якого табору вони належать.
Скандал із Swift співпав із ініціативою Єврокомісїї щодо боротьби із відмиванням грошей. Точніше обговорення цієї ініціативи у Європарламенті. Йдеться про те, що усі банківські перекази, які здійснюються до держав ЄС і перевищують тисячу євро, мають обов’язково супроводжуватися додатковою інформацією. Тоді, у випадку, якщо виникне підозра у спробі прокрутити брудні гроші, можна буде відстежити людину, яка займається їхнім відмиванням. Втім, не зважаючи на шляхетність цілей Єврокомісії, виникає питання, наскільки захищеною буде ця інформація і чи не потрапить вона до рук, приміром, знову ж американських спецслужб.
“Я особисто бачу тут проблеми. Щоправда напередодні у нас була розмова із уповноваженим ЄС з питань захисту даних, який у цьому разі не вважав проблему критичною. Оскільки це – обмежений обсяг даних, і його зберігатимуть обмежений час – п’ять років. До того ж усе це має здійснюватися виключно з метою боротьби із організованою злочинністю.”
Водночас Александро Альваро вважає, що скоро настане такий день, коли банківська таємниця взагалі припинить існування.
«Я думаю, що це – лише невелика частина тих даних, що весь час кудись передається. І так поступово стається, я помітив це у Німеччині, ми вже потроху відмовляємося від банківської таємниці. У нас, наприклад, у Німеччини нині представники влади мають доступ до інформації про власників рахунків. І ми вже прийшли до тієї ситуації коли потрібно замислитися – маємо ми цей принцип зберегти, чи вже поховати.»
На думку ж фахівців, банкіри та фінансисти мають якомога скоріше визначитися із цим питанням і більше не годувати своїх клієнтів казками про захищеність інформації. Вони мають чесно зізнатися, що гарантувати таємність внесків та банківських операцій більше не в змозі.
Тетяна Карпенко