Проект SWІЖЕ: В епіцентрі — молода культура

Якщо порівнювати Швецію й Україну, то, на перший погляд, більше можна виявити відмінного, аніж спільного: мова, клімат географія, рівень життя. Ну, якщо дуже придивитися, можна вгледіти якісь об’єднуючі моменти, наприклад – кольори державних прапорів – жовтий і блакитний. От і усе?..

З такою тезою аж ніяк не бажають погоджуватися молоді українські та шведські поети, котрі переконані, що почерпують натхнення з тих самих джерел. Україна і Швеція – це дві держави й нації, які органічно доповнюють одна одну. І щоб довести це літератори з двох держав започаткували проект SWІЖЕ.

Хто ж став головним ініціатором проекту? Можливо, молодий харківський поет Сергій Жадан, котрий саме й відкривав поетичні читання? Сергій скромно заперечує:

„Ні-ні, це придумали шведи. Це – ініціатива повністю шведської сторони. Вже вони до нас звернулися й запропонували взяти участь. Звичайно, ми їм щось радили, корегували їхні дії, підказували, в які міста краще поїхати, до кого звернутися на місці, щоб найкраще організувати цей проект”.

Сергій Жадан зізнається, що й сам точно не знає, яким чином він потрапив у цей проект:

„Не знаю. Я був у Швеції минулого року, на поетичному фестивалі. Можливо вони там мене помітили, можливо дізналися про мене, звернувшись до когось в Україні”.

Але, хіба важливо, хто ініціював? Головне, що проект ефективно діє і дійсно несе багато свіжого у культуру двох націй. Взяти, наприклад, виступ молодого, але вже досить відомого поета Давида Вікґрена з північношведського міста Лулео. Його довжелезний вірш м‘яко лягає на психоделічну музику, яку шведська композиторка Лісе-Лотте Нореліус написала спеціально для цих читань і власноручно виконувала під час поетичних вечорів. Разом музична та поетична складова чудово доповнювали одна одну, створюючи пісенний ефект. Хоча окремо текст можна було сприйняти за невпорядкований потік свідомості: „Тонка підошва з каучуку, взяти із собою, роз‘єднати отак, і т.д…. У інтерв’ю для „Німецької хвилі” сам Вікґрен цього практично не заперечує:

„Мені складно дати якесь тлумачення цьому віршу, я не можу щось сказати про його зміст. Дійсно, може скластися враження, що це потік свідомості. Але цей вірш є радше наративним”.

Що ж його підштовхнуло взяти участь в українсько-шведському проекті? Давид Вікґрен розповідає:

„Бажання виникло якось спонтанно. Мені захотілося зустрітися з новими людьми, побувати в нових, досі незнайомих ситуаціях. Адже до цього часу мої знання про Україну були доволі поверховими. І мої очікування справдилися. Ми відвідали багато міст, познайомилися з багатьма цікавими людьми в Україні”.

Не розчарувалася в своїх очікуваннях щодо проекту SWІЖЕ і молода львівська поетеса Галина Крук. Вона зізналась, що їй було дуже цікаво почути свої тексти шведською мовою:

„Вони звучали досить інтонаційно близько. Окрім того, нам із Сергієм Жаданом поталанило, наші переклади на одному з вечорів читала досить відома шведська акторка, яка зробила це значно краще за нас. І складалося таке враження, що наші тексти шведською звучать набагато інтенсивніше”.

На наше прохання Галина розповіла, як проходили українсько-шведські поетичні вечори в різних містах України:

„Всюди було по-різному. Це залежало і від сцени, і від публіки. Наприклад у Києві це була сцена Молодого театру. Там відбулася офіційна презентація всього проекту. Зібралося близько 600 глядачів і атмосфера була досить офіційною. Були представники з посольства, зі Шведського інституту. У Харкові ми виступали на малій сцені театру „Березіль”. Там атмосфера була більш авангардна і переважно студентська публіка. У Дніпроперовську ми виступали на сцені Театру одного актора „Крик”, яка йде амфітеатром. І там вже це дійство сприймалося більш театрально. В Одесі ми виступали в клубі „Вихід” і, відповідно, публіка там була клубна і клубна атмосфера. У Львові публіка була до нас близька. І не лише фізично, відчувалася відкритість глядачів, дружелюбність їхнього сприйняття. Можливо це в мене було таке відчуття, бо це моя рідна публіка”.

А проект SWІЖЕ аж ніяк не завершується, він триває далі. У його програмі – вечори електронної музики, літературні експерименти, фотовиставки, семінари. Все це має внести свій свіжий подих у зближення української та шведської культури.