Провісник модернізму Гойя в Берліні

�яманією”.

У великих залах Старої національної галереї з вишуканих портретів на відвідувачів дивляться благочестиві дами з високими зачісками та червонощокі діти аристократів. Крок у бік, у невеликі бокові приміщення – і потрапляєш зовсім в інший світ, сповнений страхіть, що сплітаються в темряві, з ширококрилими кажанами, розлюченими кішками з очима-жаринами, гостроклювими совами. Важко повірити, що і ті, й інші картини належать пензлю однієї людини.

Гойя заробляв собі на життя тим, що за гроші малював аристократів, натюрморти та пейзажі і досить швидко став придворним живописцем. Почесті та аристократичний сан він приймав прихильно, однак все одно вважав, що його сучасники його не розуміли. Твори, яким слід завдячувати його нинішньою славою, він малював між іншим. На них Гойя зображав відьм, чудовиська, божевільних, сцени війни та інші страхіття. Тоді у ньому прокидався „художник нечистого”, як Гойя сам про себе говорив. Розповідає куратор виставки Моріц Вуллен:

„На одній картині, приміром, він зображає маленького вельможу, якому всього лише років чотири, а до його ніг тиснеться справжній цвинтар „м’яких іграшок” - кішки з розжареними очима, сорока. Раптом повзуть мурашки по спині, особливо коли розумієш, що за цією солодкістю та миловидністю криється щось огидливе, яке в будь-який момент готове з’явитися.”

Його картини – не для кожного, каже Вуллен. На його думку, крайнощі мистецтва Гойї добре зрозуміють знавці фільмів жахів. Вочевидь, якби цей „провісник модернізму” жив у наш час, то став би продюсером або режисером таких картин. Моріц Вуллен:

„У нього дуже багато важливих тем нашої сучасності. Ліс, жах, абсолютизм – усе це знаходимо у Гойї. З’являється враження, що його роботи є „великим вибухом”, що породив багато течій сучасного мистецтва. Я гадаю, що в наш час Гойя не став би більше малювати. Він став би режисером і знімав кіно.”

Виставка у Берліні відображає роздвоєння творчості Гойї. На ній представлені як придворні замовлення, так і його страхітливі нічні марення. Це перше зібрання робіт легендарного іспанського митця, яке Німеччина бачить у такій кількості: близько 80 картин, 60 ескізів, 30 графік. Загальна вартість виставки – близько двох мільйонів доларів. Організатори зізнаються, що привезти роботи Гойї в Берлін коштувало десяти років зусиль. 12 з 80 картин надав мадридський музей „Прадо”, решту довелося збирати по приватним колекціям. Але умовити приватного власника позичити картину на декілька місяців для експозиції у Берліні інколи було справжнім випробуванням. Розповідає куратор виставки Моріц Вуллен:

„Я не називатиму імен. Але один дуже впливовий іспанський аристократ якось сказав мені: якби мене попросили з Вашингтона позичити їм картину, я б їм позичив. І аргументував це тим, що Вашингтон куди ближче за Берлін, уявляєте? Нам не залишалося нічого іншого, як шокованим відійти в бік.”

Страховка тих картин, які вдалося зібрати в стінах Старої національної галереї, сягає півмільярда доларів. Гарантії довелося давати навіть федеральному урядові Німеччини. Тож зрозуміло, що організатори сподіваються, що берлінська виставка стане сенсаційною культурною подією літа. За їхніми підрахунками, побачити мінливий світ іспанського митця на власні очі прийдуть майже 200 тисяч відвідувачів. Столичні готелі вже навіть пропонують комплексні послуги – дві ночівлі, один похід у музей з екскурсією та каталогом. А в Берліні тим часом відбувається справжня „гойяманія”. Іноді вона пов’язана з іспанським митцем лише іменем. Приміром, відомо про наміри звести в центрі Берліна до кінця цього року елітний клуб під назвою „Гойя”. Чисельні просторі зали, оббиті білою шкірою та з освітленням, що справлятиме враження тисячі свічок, відкриватимуть двері лише для членів клубу.