1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

Початок нового бізнесу? Німеччина може вивозити ядерні відходи до Росії

14 листопада 2010 р.

Не встигли вщухнути пристрасті навколо повернення атомних відходів після переробки у Франції до Німеччини, як ця тема постала знову. ТВЕЛи з колишнього східнонімецького реактора можуть вивезти до Росії.

https://p.dw.com/p/Q6pT
Російський завод "Маяк" - сюди можуть вивезти ядерні відходи з Німеччини

Німецьке законодавство дозволяє вивозити з країни атомні відходи лише в тому випадку, якщо за кордоном їх безпечно утилізують. Раніше Німеччина вже вивозила атомні відходи до Росії. До минулого року одна фірма регулярно експортувала до Російської Федерації гексафлорид урану, скорочено – UF6. Ідеться про відходи, що утворюються при збагаченні урану. Щоб оминути складне питання утилізації, фірма декларувала гексафлорид урану як «коштовну речовину». Це спрощувало експорт. Але після численних протестів поставки було припинено.

Тобіас Мюнхмаєр з німецької філії Greenpeace занепокоєний повідомленнями про можливе відновлення експорту радіоактивних матеріалів. «Тут у нас інша ситуація, - каже активіст природозахисної організації. – Ми маємо справу з елементами з дослідного реактора, які містять плутоній та інші речовини, що є небезпечним вантажем».

Сумнозвісний «Маяк»

Ідеться про 951 ТВЕЛ (елементи, що виділяють тепло) з колишнього дослідного реактора в Дрездені, які наприкінці 1950-х потрапили до НДР з СРСР. На відміну від більшості звичайних АЕС, у дослідних реакторах використовували особливо високо збагачений уран, з якого можна виготовляти атомні бомби. Німеччина та Росія підписали договір, у якому зобов’язуються приймати матеріал назад заради нерозповсюдження ядерної зброї.

Саме на цей договір тепер посилається федеральна земля Саксонія, якій належать ТВЕЛи. Оскільки в самій Саксонії немає можливостей зберігати ТВЕЛи, їх вивезли до містечка Ахауса в Північному Рейні-Вестфалії.

Саксонський уряд змушений платити за зберігання радіоактивних елементів і тому прагне вивезти їх за кордон, зокрема, до Росії. Місце призначення – завод «Маяк» у Челябінській області. Там розташовано одне із найстаріших на території колишнього СРСР атомне підприємство. Саме там 1957 року сталася катастрофа, яку деякі вчені називають більшою за Чорнобиль. Тоді загинули сотні людей, велика територія була забруднена радіацією.

Зелені проти

Опозиційні німецькі Зелені не вважають «Маяк» – безпечним місцем для радіоактивних відходів з Німеччини. «Ми знаємо, що «Маяк» є сильно зараженим, - каже депутат Бундестагу Сильвія Коттінґ-Уль. – Ми також знаємо, що там і близько немає такого ставлення до питань безпеки, як у Німеччині. Везти туди ТВЕЛи у вищій мирі недбало».

Castor-Transport erreicht Dannenberg
У таких контейнерах ядерні відходи перевозять із Франції до НімеччиниФото: AP

Чи справді Німеччина вивезе ТВЕЛи до Росії – тепер вивчає уряд у Берліні. «Федеральне міністерство захисту довкілля поки не ухвалило рішення з цього питання. Воно буде лише тоді, коли буде дано відповідь на питання безпеки російського об’єкту», - заявила речниця міністерства.

Якщо німецькі фахівці вирішать, що «Маяк» - безпечний, перевезенню ТВЕЛів ніщо не заважатиме. Уряд підтвердив, що відповідний контракт уже був попередньо узгоджений між Москвою та Берліном.

Побоювання прецеденту

Але німецькі активісти антиядерного руху стурбовані не лише тим, що 349 кілограмів плутонію можуть небезпечно зберігатися в Росії. Цей контракт може стати прецедентом, побоюється Тобіас Мюнхмаєр з Greenpeace. Знову почнуть лунати голоси тих, хто пропонує продавати державам на кшталт Росії ядерні відходи з різних, переважно західних країн.

«Російська сторона це пропонувала, але офіційно на це ніхто не відреагував. Були офіційні та напівофіційні заяви з Азії, про свою зацікавленість говорили Південна Корея та Тайвань», - каже Мюнхмаєр.

Комісар Європейського Союзу з питань економіки Ґюнтер Оттінґер недавно висловився проти транспортування ядерних відходів територією Європи. Але противники атомної енергії побоюються, що навіть директива ЄС не зможе зупинити цей процес, бо можливості завжди знайдуться.

Автор: Матіас Белінґер / Роман Гончаренко
Редактор: Дмитро Каневський

Пропустити розділ Більше за темою

Більше за темою