"Потрібні" люди і шведська сором"язливість

“Якщо розмовляєш з кимось наодинці – реакція дуже позитивна. Але якщо запитати групу людей, приміром журналістів, я думаю, вони скажуть, що це не є правильним. Водночас – усі роблять це – усі лобіюють власні інтереси так чи інакше. І усі залежать один від одного. Я думаю, це просто слово “лобіст”, яке у Швеції є неприйнятним.”

Розповідає Сесидлія Васта, яка є керівником компанії з паблік рілейшинз. Її можна зустріти на великих тусовках політичного бомонду та бізнеснесменів. Сесилія говорить, що пишається своєю роботою. Хоча і добре усвідомлює, що шведи мають багато упереджень стосовно такої роботи.

“Слово “лобіст” - саме його шведи не люблять. Вони знають, що ми допомагаємо людям робити контакти та встановлювати добрі відносини. Це – така робота. І громадськості відомо, що за таку роботу потрібно платити гроші.“

За інформацією соціологів, шведи взагалі дуже скептично ставляться до людей, які намагаються їх зацікавити у купівлі якогось продукту або ж отриманні певних послуг. Водночас – “лобі” – є широко вживаним поняттям у Західному Світі, з яким загалом нічого поганого не пов'язують.

“Протягом довшого часу, більшу частину мого життя, я не знав цього слова та й самої концепції.”

Розповідає професор етнології Америтис Окадаун, який є провідним спеціалістом у царині шведської культури.

“Я можу зробити припущення, що термін “лобіювання” для нас є таким, що не відноситься до демократії. Я думаю багато шведів думає, що лобіст – це людина, яка входить у контакт із людиною при владі – політиком, або що, використовуючи власний шарм. Водночас інші люди стають жертвами подібної змови. Це насправді має небагато спільного із європейським уявленням про демократію та принципом рівних можливостей.”

Сесилія Васта зізнається, що лобіювання і справді не завжди відбувається у відповідності до моральних принципів. Зорема вона говорить, що вона, як лобіст готова працювати на дві групи по різні боки барикад, лише для того щоб заробити гроші.

“Так, і ми це робили. В принципі нині ми працюємо із двома політичними партіями різного спрямування. І це для нас не проблема.”

Незважаючи на це професор Америтис Окадаун впевнений, що незабаром ставлення шведів до такого поняття, як “лобі” має змінитися.

“Шведські політики потроху доходять висновку, що використовувати лобіювання просто необхідно. Оскільки, щоб досягти власні цілі потрібно використовувати усі засоби, які є в наявності. Тож сказати “ні” - просто неможливо.”

Тетяна Карпенко