1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

Помаранчеве примирення

26 червня 2005 р.

Підняття депутатами Європейського парламенту власних зарплат може посилити євроскептицизм у громадян ЄС. ООН святкує своє 60-річчя. Зростання цін на нафту не призведе поки що до рецесії в індустріално-розвинутих країнах. Такі теми порушуються сьогодні на шпальтах німецьких газет. Утім почнемо ми наш огляд преси із статті „Помаранчеве примирення“ у авторитетній мюнхенській газеті SÜDDEUTSCHE ZEITUNG. Її автор

https://p.dw.com/p/ALxn

�омас Урбан пише про відкриття цвинтаря польських військових поховань у Львові й вводить читача у ретроспективу конфлікту, через який цю урочистість доводилося щоразу відтерміновувати:

По закінченні радянських часів Варшава і Київ погодилися створити спільну історичну комісію, робота якої допомогла б вгамувати емоції по обидва боки кордону. На польські гроші було реставровано солдатські поховання „Лвівських орлят“ на Личаківському цвинтарі у Львові. За минулі роки неодноразово оголошувалося свято примирення, яким мало стати офіційне відкриття цвинтаря. Але Львів, у якому правлять національно-консервативні сили, знаходив щоразу причину, аби відтермінувати урочистості. За наказом Львівської влади навпроти входу до польського цвинтаря було зведено помпезний монумент воякам Української Галицької армії, що дехто в Польщі сприйняв як провокацію.

Нагадує SÜDDEUTSCHE ZEITUNG і далі пише:

Психологічний прорив у вирішенні конфлікту відбувся після польської підтримки Помаранчевої революції в Україні. І не лише тому, що президентові Александру Кваснєвському вдалося активізувати Європейський Союз для вирішення владної кризи в Україні й тим самим нейтралізувати дії Кремля. У Києві та у Львові побачили, що в Польщі десятки тисяч людей влаштовують масові заходи на вулицях під помаранчевими прапорами, споряджають до України транспорти з гуманітарною допомогою. Український президент Віктор Ющенко подякував полякам за це, вказавши, що вони підтримали українців у їхньому русі на Захід, – зазначає SÜDDEUTSCHE ZEITUNG.

Перейдемо до інших тем. Газета LANDESZEITUNG з Люнебурґа звертається до теми кризи в Європейському Союзі й критикує дії депутатів Європарламенту:

Не йдуть останнім часом справи в Європейському Союзі за одним невеличким виключенням: Європарламент переконливою більшістю голосів вшанував самого себе комфортними нововведеннями, які стосуються прибутків депутатів. Нові норми надають багатьом щасливим володарям мандатів істотне підвищення коштів для діяльності. Зросте і їхня зарплатня, причому до такої суми, про яку глави урядів у деяких країнах, звідки прибув депутат, могли б лише мріяти. Про те, що такий крок не додасть любові об“єднаній Європі з боку громадян, годі й говорити, – пише LANDESZEITUNG.

Проблеми реформування ООН порушує у своєму коментарі газета NEUE RUHR/NEUE RHEIN-ZEITUNG:

У своєму трактаті „До вічного миру“ Імануїл Кант ще 1794 запропонував року створити спілку рівноправних держав. Пропозиція містила також детальний договір та модель організації. Утім, мало відбутися ще дві світові війни у 20 столітті перш ніж ідея кеніґсберґського філософа знайшла своє втілення. Закінчення „Холодної війни“ породило надію, що ООН зможе нарешті цілком реалізувати своє завдання – забезпечить панування права у світі. Але єдина нині супердержава США не бажає поки що долучатися до системи колективної безпеки. Тому амерканці й опираються глобальній реформі ООН. Безумовно, Організація Об“єднаних Націй не є ідеальним інстурментом, але єдиним і тому дуже коштовним. Регульована кооперація між країнами залишається єдиною альтернативою до всесвітньої анархії та до батога війни – застерігає NEUE RUHR/NEUE RHEIN-ZEITUNG.

І на завершення про зростання цін на пальне. Газета NÜRNBERGER NACHRICHTEN пише:

Нині події розгортаються так як у 70-х роках минулого століття, коли із цінами на нафту піднялися наче від вибуху зарплатні та відсоткові ставки. Зараз так званого „ефекту другого кола“ не спостерігається. Нині профспілки не наважуються вимагати ще й підвищення зарплатні, як компенсації за втрату купівельної спроможності. А все тому, що у Німеччині нафтова залежність не така вже й велика. Офіс не потребує стільки енергії, як сталеварний завод. Лише коли ціна за барель нафти перевищить 120 доларів, то в індустріально розвинутих країнах може дійти до рецесії. Поки що ми перебуваємо далеко від цього. Але треба пам“ятати й те, що нафта – це сировина з обмеженим запасом. Тож не виключено, що межі зростання незабаром буде досягнуто, – попереджає NÜRNBERGER NACHRICHTEN.

Огляд німецької преси підготував Любомир Петренко.