Повернення фальсифікатора

„Фальсифікатор виборів 2004 року - знову в кріслі прем’єра. Це одне з найбільш видовищних політичних повернень останніх років. Колись він був з ганьбою вигнаний з посади і засуджений Європейським союзом. З нього сміялися, бо серед манер кремезного вихідця з донецького робочого класу були і кумедні обмовки, і простодушна недолугість. Вище товариство йому було не до душі, а в спілкуванні він не завжди дотримувався формальностей. ... Проте Янукович багато чому навчився. Нині ми бачимо не того Януковича, який опинився у шпиталі від попадання підступного курячого яйця в його масивний торс. Сьогодні Янукович гнучкий, впевнений у собі політик, який вправно жонглює такими визначеннями як „демократія”, „транспарентність”. Майже вже західний політик. Американські політтехнологи непогано „освіжили” його імідж.”, -

констатує видання й далі оцінює політичні наслідки, яке матиме подання Януковича для президента:

„Глава держави погодив кандидатуру Януковича, напевно, із вірою у те, що таким чином він убереже країну від сповзання в хаос. Цілком можливо, що він має рацію. Відхилення кандидатури Януковича спровокувало би проросійську „блакитну” більшість у парламенті, а напруження у суспільстві могло би спричинитися до відкритого конфлікту, до хронічної політичної кризи. ... Якщо Ющенко і Янукович будуть готові до компромісів, а боротьба із корупцією не залишиться лише порожніми словами, то „блакитно-помаранчева” співпраця справді може стати вигідною для України”, -

пише Neue Zürcher Zeitung і продовжує:

„... Щирим демократом Янукович ніколи не був. Він і сьогодні належить до „донецького гуртка” мафіозі Рината Ахметова, про методи якого народ складає легенди. Будучи прем’єр-міністром, Янукович прикривав кримінальні оборудки Кучми, тероризував опозицію та ЗМІ, фальсифікував вибори. Його обіцянка Ющенку продовжувати прозахідний курс попереднього уряду не буде для нього тягарем. В українській політичній культурі такі поняття як ”прозахідний курс” є безмежно еластичними. І все ж таки Янукович буде обережний. Він прийшов до влади в Україні, яка докорінно змінилася після „помаранчевої революції”. Ця країна домоглася демократизації, більшої прозорості влади і свободи слова. Янукович і сам скористався із цих досягнень, вони можуть йому стати в нагоді і в майбутньому. Однак чіпати їх йому не варто – може обпектися”, - застерігає Neue Zürcher Zeitung.

Перейдемо до теми конфлікту на Близькому Сході. Аналізуючи перспективи ухвалення резолюції Ради безпеки ООН, французьке видання Liberation пише:

„Запропонований Францією і Сполученими Штатами проект резолюції є жахливим компромісом між американською і французькою позицією у конфлікті між Ліваном та Ізраїлем. Однак для врегулювання конфлікту необхідний функціональний компроміс між сторонами. Власне чому Франція дала втягнути себе в цю наперед програшну ініціативу, знаючи що доведеться виступати співавтором неефективного рішення? Закликати сторони до припинення вогню – це хороша справа, однак марна, бо до нього ніхто не буде дослухатися”, - нарікає Liberation.

Тему продовжує берлінська газета Tagesspiegel:

„Проект резолюції має на меті передовсім зупинити збройне протистояння. Не дивно отже, що глава зовнішньополітичного відомства США Кондоліза Райс говорить про „перший крок”. Адже поки що абсолютно незрозуміло, як виглядатиме „довготермінове розв’язання конфлікту”, про який йдеться у проекті резолюції. Справжній акт дипломатичної волі Організації Об’єднаних Націй ще належить продемонструвати: ухвалити рішення про формування міжнародного миротворчого контингенту. Питання про склад контингенту і про часові рамки його формування лишається відкритим. Відповіді, скоріше за все, доведеться шукати вже у наступній резолюції”, - припускає Tagesspiegel.

Видання Tageszeitung дотримується такої думки:

„Проект резолюції є дипломатичною перемогою Сполучених Штатів та Ізраїлю. Те, чого ще не досягнуто військовими методами, буде санкціоновано дипломатичними: поразка й роззброєння руху „Хезболла”. Питанням залишається лише, хто і якими засобами досягне цієї мети. Виглядає на те, що міжнародні посередники сподіваються, що поки вони вестимуть балачки про міжнародний контингент, Ізраїль зробить справу сам”, - аналізує Tageszeitung.

Огляд преси підготував Євген Тейзе