Плавучий хостел у Берліні

Тільки вузький металевий місток відділяє корабель від суші. Номер першого класу приємно дивує. Кімната дуже світла і здається більшою, ніж очікувалося (на око – три на п'ять метрів). Крізь два великі ілюмінатори видніється сувенірна крамниця славетної East Side Gallery – розмальованого шматка Берлінського муру, частину якого саме збираються знести заради будівництва елітного житла. Над двоспальним ліжком звисає вправно драпірована помаранчева сітка від комарів. У маленькій ванній кімнаті помістилися умивальник, душ та унітаз. У цьому хостелі відчуваєш справжній спокій попри те, що за вікном метушиться велике місто.

Мрія мандрівника

"Працювати на судні – чудовий спосіб заробляти гроші", - каже власник хостелу Едґар Шмідт фон Ґрелінґ, який започаткував бізнес у 2005 році, здійснивши таким чином свою мрію. "Гості на борту дають мені багато позитивної енергії", - ділиться господар. На його судні ночують туристи з усього світу, бізнесмени, пенсіонери та невеликі родини. Сам господар – високий на зріст чоловік у коричневій сорочці в стилі 70-х років та бежевих вельветових штанях. На вигляд йому близько п'ятдесяти років. Архітектор за освітою та батько двох дітей, він і сам багато чого бачив: народився в Мумбаї, зростав у Південно-Африканській Республіці і досі щороку подорожує різними країнами Африки. Фон Ґрелінґ 16 років мешкав у будинку на воді в берлінському районі Веддінґ, де врешті-решт йому і спало на думку заснувати плавучий хостел.

Чоловік знайшов те, що шукав, на узбережжі Північного моря: нікому не потрібне судно, збудоване у бранденбурзькому містечку Ґентін. У 2000 році під назвою "Рюстрінґський фриз" суденце було готелем для гостей світової виставки в Ганновері. Після затяжних переговорів із колишніми власниками фон Ґрелінґ придбав корабель і доправив його річками та каналами до Берліна. Для цього довелося повністю розібрати дах і везти його на окремому судні. Тільки на місці стоянки неподалік від мосту Обербаум корабель знов зібрали докупи.

Місце з багатим минулим

Відтоді хостел "Східний комфорт" ("Eastern Comfort") пришвартований на річці Шпрее у берлінському районі Фрідрихсгайн-Кройцберґ. Оскільки ночівля на плаву користується шаленим попитом серед туристів, господар придбав у 2008 році ще одне судно. Звідси можна пішки дійти до найвідоміших нічних клубів німецької столиці, наприклад, до "Berghain" чи "Watergate". Попри близькість до розважальних закладів, у хостелі за Берлінським муром на диво затишно і спокійно.

Місце стоянки обох суден має багату історію. До 1990 року посеред річки Шпрее пролягав державний кордон між двома німецькими республіками. Тут була заборонена зона, а обидва береги суворо охоронялися. По суті, нічия земля, пригадує ті часи Діане Кляйндінст, котра регулярно проводить розважальні вечори на "Східному комфорті". "Як східна німкеня я не мала права наближатися до муру!" - 52-річна жінка емоційно розповідає гостям про своє життя у Східному Берліні, який вона покинула, щоб утекти на Захід. Надто великим став її страх потрапити за ґрати після того, як наприкінці 80-х років жінка брала участь у перших демонстраціях проти правлячого режиму.

Примирення з історією

Тепер тільки оповіді очевидців оживляють часи, коли озброєні солдати німецьких республік вартували по обидва боки річки, обмінюючись підозрілими поглядами. Зараз у "Східному комфорті" на колишньому кордоні зустрічаються люди з усіх усюд, перехиляють разом чарку і вирушають на екскурсії давно возз'єднаним містом. Тінь "нічиєї землі" можна помітити лише ввечері, коли між судном і стіною перестають ходити люди і тільки вуличні ліхтарі мерехтять у річковій воді. В такі миті "Східний комфорт" перетворюється на острів спокою – хоч і посеред Берліна, але далеко від міської метушні.