Зиґмунду Йєну виповнилося 75 років

Його прихильники зустрічають Зиґмунда Єна в Берліні як поп-зірку. І через понад 30 років після історичного польоту на сході Німеччини зберігається величезний інтерес до цього астронавта. На заході країни про нього знають натомість мало. 13 лютого першому німцеві, якому вдалося побувати у Всесвіті, виповнюється 75 років. 26 серпня 1978-го він разом з росіянином Валерієм Биковським піднявся на навколоземну орбіту.

Deutsche Welle: Пане Йєн, стати астронавтом – це була свідома мета від самого початку вашої професійної кар'єри?

Зиґмунд Йєн: Відверто кажучи, і не гадав, що колись відправлюсь у космос. Але коли 1976 року постало питання про польоти космонавтів із соцкраїн, було вирішено відбирати їх із лав льотчиків, що володіють російською. На той час я вже непогано розмовляв, адже закінчив Військово-повітряну академія імені Гагаріна. Дотепер товаришую з багатьма колишніми співкурсниками. Нарешті, я потрапив до екіпажу разом з Валерієм Биковським, який належав ще до першого загону радянських космонавтів.

Deutsche Welle: Чому обрали саме вас?

Зиґмунд Йєн: Вирішальну роль під час відбору, гадаю, зіграли висновки психологів, фізична підготовка і, напевно, знання російської мови. Але, знаєте, я б міг і не полетіти в космос. Ледве не забракували за станом здоров'я: спільна радянсько-німецька лікарська комісія перевіряла в космонавтів нюх - ми повинні були добре розрізнити запахи, які нам пропонували на нюх. І ось дають мені щось понюхати. А я не відчуваю, що це таке! Час минає. Лікар починає нервувати. Але в цю мить до кабінету увійшов один з радянських докторів. Наш лікар через перекладача каже, що в мене відсутній нюх. Тоді росіянин узяв один нюхальний "прапорець" зі столу й підніс до мого носа: "Що це"? А я йому російською відповідаю: "Оцет". Він: " Придатний"!

Deutsche Welle: Перед стартом сильно хвилювалися?

Зиґмунд Йєн: Знаєте, я переживав не стільки за сам політ - хоча і за нього теж, - скільки за виголошення привітальної промови. Це звернення до німецького народу я вивчив напам'ять: "Я, перший німець в космосі", тощо. Текст документу узгоджувало радянське Політбюро. Це був дуже хвилюючи момент.

Deutsche Welle: Чи дивилися ви відомий фільм "Ґудбай, Ленін", в якому вам, нібито, пропонували роль?

Зиґмунд Йєн: Цей фільм маю на DVD. В ньому мені справді пропонували зіграти себе особисто. Режисер надіслав сценарій, але я зрозумів, що в картині мені нема чого робити. Вирішив, що фільм може вийти непоганим, але грати не захотів. Дуже не сподобалися фокуси з темою, що я нібито повинен замінити Хонеккера.

Deutsche Welle: А якби вам в житті таке запропонували, погодилися б?

Зиґмунд Йєн: Звичайно ж ні. Треба тверезо оцінювати свої здібності. Це було нереально і не потрібне - ані країні, ані мені. Хоча фільм знято західним режисером, він пропонує тверезий погляд на речі в східній Німеччині, - і в НДР люди сміялися й раділи, виховували дітей. Під час зустрічі, режисер, розповів мені, що дивився наші гумористичні телепередачі. Йому вдалося зрозуміти те, чим ми жили. Розглянемо хоча б дуже життєвий образ вчителя-пиячки. Скільки офіцерів спилося! Адже нас усіх, за винятком деяких молодих старших лейтенантів, згодом звільнили з армії.

Deutsche Welle: В "Гудбай Ленін" ви з'являєтеся в образі таксиста, проте насправді ваша професійна кар'єра в об'єднаній Німеччині склалася значно вдаліше...

Зиґмунд Йєн: У житті, окрім якихось професійних навичок, треба ще й бути везунчиком. Мені поталанило - я знадобився кельнскому центру космонавтики, коли там зрозуміли необхідність співпраці з Росією. У ФРН не було жодного кандидата, який би розмовляв російською.

Deutsche Welle: Чим займаєтесь на пенсії? Захоплення, хобі?

Зиґмунд Йєн: Моя пристрасть - садівництво. У мене є дача, де я висаджую дерева. Їх у мене штук двісті різних порід. Тільки ялинок 20 різновидів, сосен - 15... Є українські яблуні, які добре плодоносять. Ці яблука мені дуже смакують.

Розмову записав Олександр Павлов
Редактор: Володимир Медяний