1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

Пекло Освенціма не повинне повторитися!

Христина Ніколайчук28 січня 2005 р.

У нинішньому огляді преси – теми, присвячені Освенціму та Україні.

https://p.dw.com/p/ALzg
Свічки на спомин про жертв Освенціму.
Свічки на спомин про жертв Освенціму.Фото: AP

У газеті ТАҐЕСШПІҐЕЛЬ читаємо:

Те, що криється за словом Освенцім і що нині неможливо собі уявити, - нелюдське насилля, перетворення людей на рабів, депортація та масові вбивства - залишається проблемою сучасних спогадів. Усі промови свідчать, що про такі речі неможливо говорити, але й мовчати про це теж не можна. Саме тому, що метою нацистів було повністю витруїти з книги життя тих, кого вони закатували, їх, як знаменно висловився почесний президент Міжнародного комітету Освенціма Курт Юліус Ґольдштейн, не можна забувати, як і те безумство, жертвами якого вони стали. Власне, через те, що виправити ці події вже ніколи не вдасться, скорбота про те, що трапилося, ніколи не матиме кінця.

Газета ТЮРІНҐІШЕ ЛАНДЕСЦАЙТУНГ пише про тих, хто, пройшовши через пекло Освенціма, залишився живим:

Слова тих людей, котрі пройшли крізь страхіття концтаборів, є особливо важливими. Їхні заклики “Це не повинно повторитися!” мають бути обов”язком для всіх нас. Вони краще за інших знають, до чого можуть призвести нетерпимість, расова ворожнеча чи антисемітизм: до залізничних платформ Освенціма чи бараків Бухенвальда. Слід постійно про це пам”ятати, особливо в ті дні, коли праві вчиняють свої провокації. Ті, хто знову горланить нацистські гасла, ставлять себе поза нашим суспільством.

Газета МІТТЕЛЬДОЙЧЕ ЦАЙТУНГ продовжує тему:

Тут не йдеться в жодному випадку про колективну провину, яку мають взяти на себе молоді люди. Вони ні в чому не винні. Однак було б набагато простіше, якби історія цікавила їх не лише з точки зору родоводу, як це багато хто робить. Треба запитувати також: чи не мої співвітчизники обрали Гітлера? Чи не були вони його спільниками? - вважає МІТТЕЛЬДОЙЧЕ ЦАЙТУНГ.

У рамках вшанування 60-ї річниці звільнення Освенціма на урочистостях зустрічалися президенти Польщі та Росії Олександр Кваснєвський та Володимир Путін. ЗЮДДОЙЧЕ ЦАЙТУНГ пише, що після ”помаранчевих” подій в Україні стосунки між двома лідерами помітно погіршали:

З того часу, відколи Кваснєвський, як писали московські газети, ”активно втрутився у внутрішні справи України”, між Варшавою та Москвою панує ”льодниковий період”. Путін нещодавно особисто зробив безпрецедентний випад на адресу Кваснєвського. На одній прес-конференції російський президент, коментуючи роль Кваснєвського як посередника під час політичної кризи в Україні, сказав, що польському президентові слід краще потурбуватися про високий рівень безробіття в Польщі. При цьому він не втримався від зауваження, що поляк колись був функціонером молодіжної комуністичної спілки. (...) Перша особа Польщі в боргу не залишилася і також долила олії у багаття, сказавши, що для міжнародної спільноти ”Росія без України краща, ніж Росія з Україною”, -

зазначає ЗЮДДОЙЧЕ ЦАЙТУНГ і веде далі:

Очевидно, що Кваснєвський грав одну з перших скрипок під час посередницької місії ЄС у Києві. Йому вдалося через кілька днів після сфальсифікованих президентських виборів в Україні спіймати на той момент вже оголошеного переможцем Віктора Януковича на тому, що жодних силових методів проти демонстрантів на київському майдані Незалежності не застосовуватиметься. (...) Рішення про повторні вибори в Україні було важким ударом для Путіна, який передчасно привітав російського протеже Януковича з перемогою на ”чесних виборах”. Путін, очевидно, переконаний у тому, що цією поразкою йому слід ”завдячувати” насамперед Кваснєвському.

Газета ФРАНКФУРТЕР АЛЬҐЕМАЙНЕ ЦАЙТУНГ вміщує коментар депутата Європарламенту Мілана Горачека про європейські перспективи України:

Йошка Фішер та Ґергард Шредер багато разів наголошували, яке значення має перспектива вступу в ЄС для Туреччини. Вони також вказують на поширення цих реформ на увесь Близький Схід. Ці ж аргументи треба такою ж мірою застосовувати і щодо України! Чітка перспектива вступу матиме позитивний вплив також на Білорусь, Молдову чи навіть на велику Росію. У Європарламенті не лише Польща та Прибалтика, але й багато західноєвропейських представників в усіх фракціях вимагають чіткого сигналу для України. Багато хто дотримується думки, що ”зшитий” під колишніх київських можновладців План дій не відповідає новій динаміці демократизації. (...) Єврокомісія, Рада Європи та Європарламент повинні відкрити шлях мужньому народові України до ЄС, - пише Мілан Горачек.