Папа Римський суперстар
12 вересня 2006 р.
„Папа – це ми” – оголосила впливова німецька газета „Більд” рік тому, коли німецький кардинал Йозеф Ратцінгер очолив католицьку церкву. Тепер газета Münchner Abendzeitung радісно відкоригувала: „Папа – це ми, баварці!”. І справді, залишається загадкою, як сприймати приїзд папи – як візит до Німеччини, чи як подорож на батьківщину у Баварію.
„Моє серце тремтить, коли я - вперше, відколи посідаю трон святого Петра, - стаю на баварську землю, німецьку землю. Я повертаюся назад на Батьківщину, маючи на меті відвідати місця, які мають для мене особливе значення”.
Такими були перші слова Бенедикта XVI після його прибуття до Німеччини. Він хотів би ще раз побачити місцевість, тих людей, котрі мали вплив на його життя. Не випадково він обрав для зупинки під час подорожі Мюнхен, паломницьку область Альтьоттінг, Регенсбург, Марктль на Інні та Фрайзінг. Це важливі віхи в його житті – у Марктлі він народився, у Мюнхені у 80-х роках Ратцінгер був кардиналом. Місце паломництва – Альтьоттінг – вразив його ще у дитячі роки. У Регенсбурзі він працював викладачем, а у Фрайзінзі розпочинав свою академічну діяльність. Навіть на гербі Папи присутні символи його баварського походження: ведмідь з герба міста Фрайзінг та мушля, котра нагадує про старий шотландський монастир Святого Якоба у Реґенсбурзі.
Невеличкою подякою баварців Папі можна назвати виставку в центрі Мюнхена, присвячену життєвому шляху Йозефа Ратцінгера. Говорить куратор виставки, доктор Роланд Гьотц:
„Усе єство Йозефа Ратцінгера насичене традиційним католицизмом Баварії. Він навіть сам пише, що вже у дитинстві брав участь у паломництві до Альтьоттінгу, у традиційних святкових заходах”.
На виставці можна побачити дитячі та юнацькі фотографії Йозефа Ратцінгера, його посвячення у сан священика, часи професорства, його підйом у церковній ієрархії. Понад 50 років провів Бенедикт XVI у різноманітних закутках Баварії, багато з яких нині стали місцями для паломництва.
Задокументовано також обрання Ратцінгера Папою. Деякі іноземні газети відзначили обрання в’їдливими заголовками: from Hitler Youth to Papa Ratzi, натякаючи на короткочасне членство Ратцінгера у Гітлерюґенді. Виставка висвітлює і цей період життя понтифікат, зазначає Роланд Гьотц:
„Ми попросили Папу дозволити використати деякі документи з його особової справи для статті з нашої супроводжувальної книги – а саме про його юність у Траунштайні, на яку припадає його членство у Гітлерюґенді, про що власне й точилися тривалі суперечки у пресі. І без проблем отримали такий дозвіл”.
Так що викривати тут немає чого, запевняє церковний архіваріус.
І взагалі, Бенедикт XVI виявився дуже доступним для народу: з його обличчя не сходить посмішка, він радо тисне руку віруючим.
Католики очікували від проповідей свого понтифіка напутніх слів, і довго чекати не довелось.
„Ми часом глухі до Бога, через що зараз і страждаємо. Ми просто не можемо його почути – через велику кількість імпульсів, що відволікають нашу увагу. Все, що про нього кажуть, виглядає ненауково, і начебто не підходить до нашого часу. І через цю глухуватість, чи навіть повну глухість до Бога, ми втрачаємо здатність з ним чи до нього говорити“.
Ця теза – лейтмотив усіх проповідей Папи Римського. Світ і люди – це не випадкова примха еволюції, сказав Бенедикт XVI у середу в своїй проповіді в Реґенсбурзі.
„Ми віримо в Бога. Однак тут виникає запитання: невже це можливо у наш час? Чи це раціонально? Від доби Просвітництва принаймні одна частина науковців старанно працює над тим, щоб знайти пояснення для світу, в якому Бог не потрібен. Проте кожного разу, коли видається, що це справді так, ми бачимо, що люди й увесь всесвіт потребують Бога”.
А переконати людей у цьому нині не так вже і легко: храми залишаються напівпорожніми, католицькій церкві не вистачає священиків. Однак сам Папа Римський набув своєрідного статусу „поп-зірки”: у Німеччині можна придбати сувеніри з його зображенням – від свічок до кухлів для пива. Отож, можливо, саме завдяки своїй харизматичній особистості Папі вдасться досягнути поглиблення віри католиків й посилення ролі церкви в суспільстві.