Однієї валюти замало
2 серпня 2004 р.
ії в містечку Бад-Гонефі поблизу Бонна.
Думки про те, аби на додаток до євро творити ще якісь грошові одиниці видаються на перший погляд нісенітницею. Утім, серйозні науковці-фінансисти з 20 країн Європи ставляться до цієї ідеї напрочуд серйозно. У Великобританії, наприклад, вже давно розробляється проект "London-Ope-Money". Майкл Лінтон, представник цього проекту розповів:
«Ми вже понад 20 років працюємо над альтернативними валютами. І я кажу валюти в множині, оскільки лише однієї валюти для великого міста явно недостатньо. Нам потрібно багато валют: для сусідських обмінів, для культурного життя, для різноманітних національних громад».
Багато експертів, серед яких і представники німецьких банків та ощадних кас, висловлюють переконання, що досить часто трапляються випадки у яких став би у пригоді доповнюючий елемент до традиційної валюти. Два види таких квазі-валют вже функціонують у світі. Один з них має регіональне обмеження, як, наприклад, у Бремені. Інший – галузево обмежений платіжний засіб. Добрим пркладом цього є засіб розрахунків у сфері медичного обслуговування Японії.
Головною відмінністю альтернативних платіжних засобів від звичної валюти є те, що вони не є всюди чинними і не піддаються конвертуванню. З одного боку це – недолік, але з іншого – перевага, оскільки альтернативна валюта не може полишити своє первісне коло обігу в передбаченому регіоні або галузі. Таким чином виключається виникнення платіжної кризи. Саме тому останнім часом розробляється щоразу більше проектів впровадження комплементарних валют, зазначає Йоахім Зікора, директор Католицько-соціального інституту в Бад-Гонефі:
«Я вважаю, що головною причиною того, що гроші зникають з комунальних та регіональних обігів індустріальних країн, є існування зон із високими банківськими відсотками. Нині такими зонами є Південно-Східна Азія, зокрема Китай і Тайвань. Там банки виплачують значно вищі відсотки, і, зрозуміло, туди й пливуть гроші. А в нас виникає ситуація, коли досить складно отримати бажаний кредит. Тож це є перша причина, яка змушує замислитися над цією проблемою. Друга полягає в зростанні безробітя. Нам треба більше грошей вкладати у створення робочих місць. А значить ми повинні накопичувати прибутки в одному місці. І цій справі могли б зарадити саме комплементарні валюти».
Безумовно, ця ідея не є чимось надновим. Експерименти з валютами на комунальному рівні проводилися в Німеччині чи Австрії ще в 20-х роках минулого столітя. Найуспішніший і найвідоміший був експеримент у тирольській громаді містечка Верґля. Розповідає Йоахім Зікора:
«У містечку було високе безробіття. Аби створити новий громадський проект – трамплін для стрибків на лижах – бракувало грошей. І тоді бургомістр висунув ідею надрукувати власні банкноти. Цю ідею було чудово реалізовано у Верґлі. Безробіття вдалося значною мірою подолати, наростити комунальний бюджет. Проте Австрійський федеральний банк тоді припинив цей експеримент. Було заборонено друкувати паралельні гроші».
Схожого позитивного ефекту намагються досягнути співробітники ощадної каси в Саксонії. Адже і цей регіон серйозно страждає на відплив капіталу. Розповідає один з ініціаторів саксонського проекту Ґернот Шмідт:
«Ми проектуємо регіональну платіжну систему, коло грошового обігу для місцевих підприємців за допомогою регіональних платіжних карток. З розвитком цієї системи вона пошириться й на приватних осіб як, так звана, LET-система».
Проект з використанням LET (Local Exchange Trading), тобто системи локального обміну товарів, має бути завершений у Саксонії ще до кінця цього року. Він буде значно ґрунтовнішим ніж, той що його апробували в австрійському Верґлі. Та й заборонити проект вже буде не так просто, оскільки фахівці ощадбанку опрацювали всі його правові аспекти. Окрім того, проект підтримують місцеві політики.
Любомир Петренко