Неприбутковий чемпіонат

Пам’ятаєте як це було? Чотири тижні Німеччиною керував шкіряний м’яч. На вулицях було море людей у чорно-червоно-золотих капелюхах, кольорах прапору ФРН, такі ж прапорці на машинах, балконах квартир, у магазинах – німці відкрили для себе патріотизм. А ще довели, що вони можуть не тільки скаржитися на життя, а й радіти йому.

Сподівання на те, що атмосфера свята спонукає німців та гостей чемпіонату витрачати багато грошей, виявилися марними. Сьогодні однозначно встановлено: чемпіонат світу з футболу пройшов майже непомітно для німецької економіки. Це доводять наукові дослідження.

Традиційні туристи в дні чемпіонату не приїхали

Учені з Гамбурзького університету констатують, що ані роздрібна торгівля, ані туристична галузь, ані ситуація на ринку праці не виграли від спортивного свята. Навпаки, в червні-липні минулого року, коли проходив чемпіонат, було продано менше товарів, ніж зазвичай. Виграли від чемпіонату лише виробники пива, харчів і сувенірів. Натомість до 40 відсотків торговців зазнали збитків. Як це могло статися?

Вчені пояснюють це так: фанати сиділи перед телевізором або на стадіоні, на магазини часу не було. Переповнені голосними фанатами центри міст відлякували звичайних покупців.

До Німеччини також приїхало менше туристів, ніж очікувалося, і вони витрачали менше грошей. За підрахунками Німецького інституту економічних досліджень в Берліні, футбольні туристи залишили в країні загалом півмільярда євро. Для ФРН це незначна сума. І вона вдвічі менша, ніж прогнозували. Говорить професор Вольфганг Менніг, один з керівників дослідження Гамбурзького університету:

„Звичайно, до Німеччини приїхали футбольні вболівальники, які за інших обставин цього б не зробили. Звичайно, вони витрачали гроші. Але в період чемпіонату всі думали, що Німеччина паралізована: пробки на дорогах, переповнені готелі. В результаті в Берліні, де завжди проводяться якісь конгреси й форуми, два-три місяці нічого не відбувалося.”

Гроші – не головне

Так виграла Німеччина від чемпіонату чи програла? Якщо говорити про гроші, то вчені з Гамбурга і Берліна схиляються до думки, що баланс приблизно нульовий. Однозначних оцінок, скільки було витрачено і скільки зароблено немає. За різними оцінками, на інфраструктуру – стадіони, дороги, транспорт – було витрачено від двох до шести мільярдів євро. Суму прибутків підрахувати складніше, оскільки, наприклад, стадіони використовуються і зараз. Професор Менніг:

„Навіть якби доходи економіки були такими, як це прогнозувати окремі колеги-економісти, скажімо, від двох до шести мільярдів євро, в порівнянні з валовим національним продуктом Німеччини це дрібниці. Німецький ВНП становить 2450 мільярдів євро. Тобто ми говоримо про менше ніж 0,1 відсотка. В таких великих народних господарствах як німецьке, навіть такі події як чемпіонат світу губляться в статистиці.”

Але гроші в даному випадку не головне, вважає Менніг:

„З точку зору економіки, чемпіонат світу був абсолютно корисною подією. Результатом був значний підйом іміджу Німеччини. Всім було весело, і люди були готові за це платити. Для економістів це надзвичайно важливо. На довгу перспективу цілком можна розраховувати, що будуть позитивні наслідки, наприклад, більше туристів. Хоча поки робити оцінки важко.”

В Україні ситуація інакша

Що все це означає для України, яка готується через п’ять років приймати чемпіонат Європи? На великі прибутки краще не сподіватися? Професор Менніг вважає, що німецький досвід навряд чи повториться. Адже ФРН, каже він, набагато потужніша. Сотні мільйонів євро, які не помітила німецька економіка, інакше сприйматимуться в Україні.

Німцям чемпіонат не приніс нічого, окрім хорошого настрою та приємних спогадів. Але цей той скарб, якому не загрожує інфляція.

Роман Гончаренко