1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

Наступному Папі належить здійснити чимало реформ

Огляд преси підготувала Лідія Мельник10 квітня 2005 р.
https://p.dw.com/p/ALyn

Головною темою коментарів німецьких тижневих видань є постать померлого Папи Римського Івана Павла ІІ та роздуми щодо його ймовірного наступника. Газета ЦАЙТ запитує:

Де ви були, коли помер Іван Павло ІІ? Чи згадуватимуть про це згодом як про вбивство Кеннеді, першу висадку на Місяць, теракти 11 вересня, цунамі поблизу Індонезії чи смерть Леді Діани? Вже цей перелік засвідчує певну сентиментальну підкупність душі. Ми хотіли б відчувати себе причетними до цієї події і шукаємо моменти з історії людства, коли всі або майже всі відчували одне і те саме (чи майже те саме). Соромитися цієї сентиментальності не варто. Але перегравати у демонстрації почуттів також не слід. Тут потрібно бути дещо скептичнішим, -

пише ЦАЙТ, застерігаючи від надміру сентиметальних інсценізацій, пов´язаних зі смертю Папи. Далі газета звертається до теми наступника Папи та потенційних проблем, з якими він зіткнеться:

По-перше, хоча в багатьох регіонах світу нині спостерігається навернення до релігії, але багато в чому лише до тієї, котру розуміють суто містично. Між новою релігійністю та її церковним втіленням пролягає відстань, для заповнення якої католицька церква досі не знаходила відповідних до часу форм. По-друге, центральна область християнства – Європа – перебуває, як вже раніше сформулював Іван Павло ІІ, в ”стані духовної посухи”. По-третє, порожніють духовні семінарії – в целібаті витримують жити дедалі менше молодих людей. Що робити? Висвячування так званих viri probati, тобто одружених чоловіків, котрі перебувають у стабільному вірному шлюбі, дозволить знайти нові сили. По-четверте, місіонерська праця в Азії та особливо в Китаї, де проживає щонайменше десять мільйонів християн, здебільшого під утисками, залишає ще багато місця для місіонерів: християнство хоча й поширюється, втім не вкорінюється. (...) По-п´яте, реформа провідних структур є, на думку багатьох, найголовнішим завданням нового Папи.

Далі ЦАЙТ нагадує:

У попередні місяці між кардиналами розгорнулася боротьба фракцій за наступника Папи. Кожен кардинал, котрий перед конклавом висловлюватиметься за того чи іншого кандидата, чинитиме нерозумно. Кожен, хто говоритиме про це поза конклавом, буде виключений з нього, -

застерігає ЦАЙТ. Далі видання пише про ймовірне обрання нового Папи-італійця:

Знову й знову називають ім´я 70-літнього кардинала Діоніджі Теттаманці, єпископа Міланського. Його характеризують як сердечну, приязну, відповідальну та мислячу людину, викладача університету, носія морально-теологічних ідей, котрий прагне ”загальному песимізмові” цих днів протиставити ”благовіщення надії”. Згадується й ім´я Анджело Содано. Могутній кардинал-держсекретар, так би мовити, ”прем´єр-міністр” Ватикану, він був другою після Папи Римського людиною у Вселенській церкві й координував зовнішню політику Ватикану супроти американської політики в Іраку.

Серед ймовірних претендентів на папський престол німецька преса найбільше уваги приділяє сімдесятисемилітньому кардиналу, вихідцю з Німеччини Йозефу Ратцінґеру, який головуватиме на конклаві. Часопис ФОКУС пише:

Певність є в одному: Ратцінґер зуміє керувати конклавом. Сивочолий баварець – декан колегії кардиналів і відповідальний за підготовку та самі вибори. Під його головуванням збираються у Римі на конклав 117 кардиналів з цілого світу. І тенденції тут зрозумілі. Якщо ультраконсервативні представники у конклаві не роз´єднаються, то наступним Папою стане кардинал - переконаний консерватор. До таких, зокрема, належить і Ратцінґер, -

прогнозує ФОКУС і продовжує:

Бажаним був би Папа, котрий зрушив би з місця реформи. Але чи зможе Ратцінґер, професор і догматик, повернути до церков харизматичні маси, по-новому сформулювати сексуальну мораль, переоцінити роль жінки? – запитує ФОКУС.

Журнал ШПІҐЕЛЬ розмірковує, чи є шанси для одного з чорношкірих кардиналів стати Папою:

”Коли так, то ортодоксальний нігерієць Арінце матиме кращі шанси, аніж ще один претендент – Турксон із Гани. Кандидати з Латинської Америки можуть блокувати один одного: одних вважають реформаторами, інших – ультраконсервативними. Новий серед кандидатів – індус Діаз. Але в нього, як і ще декого із кандидатів, є один недолік – йому менше сімдесяти, а відтак він, мабуть, надто молодий”.