Навчання у Кембриджі: важке життя еліти
28 січня 2010 р.
University of Cambridge лідирує одразу у двох відомих рейтингах європейських університетів – списку найкращих, складеному редакцією лондонської газети „Times Higher Education Supplement”, та «Шанхайському рейтингу», складеному китайськими фахівцями. Навчання у Кембриджі для громадян ЄС є відносно недорогим, як на елітну вищу школу – за рік треба сплатити три тисячі фунтів стерлінгів. Зате абітурієнтам з-поза меж Євросоюзу доводиться викладати чималі суми – від десяти до двадцяти тисяч фунтів. Найдорожчим є навчання на медичному факультеті.
Відомий на весь світ університет на перший погляд виглядає на диво маленьким і затишним. Але потрапивши сюди відчуваєш особливу атмосферу: тут вчаться майбутні лауреати Нобелівської премії, прем’єр-міністри, відомі письменники і науковці.
31 в одному
На відміну від звичайних великих університетів, Кембридж розбитий на 31 коледж, кожен з яких справляє враження власного мікросвіту. Kings College, Magdalen, Trinity – це лише найвідоміші з коледжів. Їхні назви вимовляються з особливим пієтетом. Кожен з них незалежний фінансово і академічно. Ідеологія, яка об’єднує усіх без винятку студентів: праця, праця і ще раз праця.
«У Кембриджі вважається, що наполегливо працювати – це круто. Кожен працює як навіжений», - розповідає 20-річний Едмунд. Юний студент із Шотландії вимовляє ці слова без жодного пафосу. Він абсолютно не справляє враження «зубрія». «Коли до мене приїздить моя сестра, вона каже, що народ тут не зовсім нормальний. Здається, що люди весь час занурені у роздуми. Це і не дивно: Кембридж – маленьке містечко, в якому на кожному кроці зустрічаєш інтелектуалів. Це немов інтернат для обдарованих. Отже, і атмосфера тут відповідна», - розмірковує студент.
Едмунд вивчає англійську літературу і французьку мову. Його освітній шлях типовий для багатьох студентів Кембриджа: державна початкова школа, потім – приватна. Але щоб потрапити сюди, потрібно більше, ніж просто відмінні оцінки. Свої особливі здібності треба довести під час співбесіди, на якій абітурієнта буквально завалюють дошкульними запитаннями.
Випускники елітних інтернатів
Потрапивши у Кембридж, спершу Едмунд почувався «простаком». Виявилося, що більшість його однокурсників – вимуштрувані випускники елітних інтернатів. Натомість Едмунд «всього лише» закінчив приватну школу для обдарованих. Утім, вже за півроку всі соціальні відмінності стираються, каже студент.
Атмосфера у стінах коледжу особлива: у студентській їдальні висять старовинні портрети професорів і вчених Кембриджа, двері відкриває портьє у традиційній уніформі. Однак самі студенти ходять у джинсах і футболках. «Основний принцип адміністрації коледжу: ми даємо вам обслугу, яка застилає вам ліжко, миє посуд, варить вам їсти, дбає про вас, контролює вас, а ви маєте концентруватися на вашій роботі», - пояснює Едмунд.
Студенту треба двічі на тиждень писати твори, двічі ходити на особистий туторіум – семінар, на якому старшокурсники або професори консультують молодших колег. Час від часу Едмунд ходить на лекції, але здебільшого він працює самостійно. Особисті туторіуми дуже напружені - це немов допит, каже студент. Коли аналізується твій твір, треба відповідати за кожне написане речення. При цьому вчишся швидко мислити, переконувати, мати сильні нерви. Якщо заганяють у глухий кут, треба вміти уникати відповідей на підступні запитання. Це ідеальний тренінг для політиків, каже Едмунд.
«Навіть формальні обіди задоволенням не назвеш. Коли сидиш поруч із професором, треба намагатися інтелектуально бути на висоті. Мусиш мати напоготові контраргументи і чітко пояснювати свою позицію. Це дуже корисно», - вважає студент.
"Чайники" - в каплицю, бувалі - у бар
Увечері дзвін каплиці скликає студентів на молебень. Однак зазвичай на службу Божу збирається лише купка людей. Натомість у барі коледжу нема де яблуку впасти. Студенти п’ють пиво з пляшок, базікають, грають на приставці. Тим часом першокурсники, first Years, віддають належне кембриджському ритуалу – у смокінгах і вишуканих сукнях із глибокими декольте вони прямують на урочисту вечерю.
Вже за рік Едмунд складатиме свій перший випускний іспит. Позаду в студента кілька престижних практик – у банку та на телебаченні. Достеменно він поки не знає, ким хоче стати по завершенні навчання. «Мені, у принципі, байдуже, ким я стану. Аби лише робота мені подобалася. Але у мене таке відчуття, що я стану кимось важливим», - зізнається Едмунд. Для випускника Кембриджа – цілком здорові амбіції.
Автори: Рут Рейч/Євген Тейзе
Редактор: Леся Юрченко