Коректива зовнішньополітичного курсу – передвиборний маневр президента Кучми

Те, що на перший погляд схоже на відступ України від її політики інтеграції в західні структури (НАТО та Європейський союз), швидше за все є не стільки поворотом у напрямку Москви, скільки внутрішньополітичним та передвиборним маневром президента Кучми. З брюссельської точки зору таким чином порушено також доктрину ЄС та НАТО, в якій ідеться про те, що в Європі не повинно бути ”нових ліній розділу”. Але цьому документу з самого початку була притаманна велика порція нереальної оцінки ситуації: білоруський диктатор Лукашенко, наприклад, відразу вирішив вирити глибокий рів, аби відділитися від Заходу”, -

Пише ФРАНКФУРТЕР АЛЬҐЕМАЙНЕ ЦАЙТУНҐ. Далі видання зауважує:

”Водночас також не можна собі уявити, що, залишаючись відкритим на всі сторони світу, такий економічний блок з політичними амбіціями як ЄС не втратить внутрішньої орієнтації. Згодом лінії розділу виникають так чи інакше, оскільки вони георграфічно розділяють те, що не хоче об”єднуватися політично. Це нічого не має спільного з ворожнечею; однак в такому разі постає завдання віднайти належні форми співпраці та партнерства”, - коментує ФРАНКФУРТЕР АЛЬҐЕМАЙНЕ ЦАЙТУНҐ.

У газеті ФРАНКФУРТЕР РУНДШАУ читаємо:

Близький до президента України депутат Ігор Шурма пояснив зміну курсу результатами самітів Україна-НАТО в Стамбулі та Україна-ЄС у Гаазі, які викликали розчарування. За його словами, Україна стукає в двері, які їй ніхто не хоче відкривати. Європейський союз справді досить мляво відреагував на зацікавленість Києва у членстві в цій організації. Але Україна могла цілком сподіватися на те, що в довгостроковій перспективі вона матиме шанс стати членом НАТО. Тому не дивно, що представники альянсу поки що утримуються від оцінок зі свого боку, -

зазначає ФРАНКФУРТЕР РУНДШАУ. В продовження теми видання наголошує:

Державного лідера, який постійно маневрує між Заходом та Росією, спонукала вдатися до зміни курсу не тільки критика з боку Заходу стосовно порушень прав людини. Зробити ставку на російську карту Кучму примусила турбота про власне політичне майбутнє, вважає опозиція. Тим часом польська преса покладає відповідальність за новий поворот Києва до Москви також на Європейський союз. Хочемо ми того чи ні, але через ізоляцію, спричинену ”стіною байдужості”, Україна потрапляє в сферу впливу Росії, - цитує німецька ФРАНКФУРТЕР РУНДШАУ польске видання ”Газета виборча”.

До іншої теми. За даними німецького Федерального статистичного відомства, перехід на загальноєвропейську валюту в країнах ЄС не призвів до автоматичного подорожчання життя. Принаймні, про це свідчать статистичні підрахунки експертів, результати яких були опубліковані цього тижня. Газета РАЙН-НЕККАР-ЦАЙТУНҐ в зв”язку з цим зауважує:

Дані, що базуються на стереотипі середньостатистичного споживчого кошика, не зовсім відповідають реальному життю людей з невеликими статками. Ці люди щодня відчувають на собі, що євро все ж таки призвів до подорожчання певних продуктів та послуг, від яких вони залежать. Інші країни не були такими довірливими і не пішли на скасування подвійного вказування цін – у євро та в колишній національній валюті. Тільки тому, що в Німеччині начебто так легко перераховувати з однієї валюти в іншу, споживачі виявилися в дурнях. Вказування ціни в німецьких марках поруч з ціною в євро можливо захистило б власників ресторанів або фірм з надання послуг від закидів, що вони округлили нові ціни у співвідношенні один до одного, - наголошує газета РАЙН-НЕККАР-ЦАЙТУНҐ.

Газета МАННГАЙМЕР МОРҐЕН продовжує тему:

Інфляція, про яку заговорили два роки тому, зовсім не була безпідставною. Були також і такі, хто добряче заробив тієї новорічної ночі. Таким прикладом може слугувати піцца, яка раніше коштувала вісім німецьких марок, а тепер вісім євро. Те, що подорожчання послуг у системі охорони здоров”я в Німеччині сягнуло двадцяти відсотків, а тютюнові вироби тепер коштують на 29 відсотків більше, залежить не від євро, а від законодавців. Слід пам”ятати, що не кожна інфляція є справжньою інфляцією, - зауважує газета МАННГАЙМЕР МОРҐЕН.

Огляд німецької преси підготував Володимир Медяний