Британська прем'єрка Тереза Мей змальовує своїм громадянам славетне майбутнє: країни світу шикуються в чергу, аби укласти зі Сполученим Королівством угоду про вільну торгівлю та забезпечити йому преференції. Чи все це радше як у книжці "Аліса в Країні Див" - лише фантазія? - запитує депутат британського парламенту від консерваторів Кен Кларк, один із прибічників ЄС у своїй партії.
Тереза Мей повинна пролити більше світла на темні хащі під назвою Brexit. Але презентована парламентарям у четвер, 2 лютого, "біла книга" - урядовий документ, покликаний чіткіше окреслити шлях країни до виходу з ЄС, - у цьому особливо не допомагає. Він формулює амбітні цілі: угода про зону вільної торгівлі з Євросоюзом, нова митна угода, але тепер вже без величезних внесків у спільний бюджет ЄС. При цьому незрозуміло, з якого дива Брюссель, де постійно висловлюються проти "виколупування родзинок" Лондоном після Brexit, має на це піти.
Обіцянки без конкретного наповнення
Особливі обіцянки урядовий документ робить шотландцям та північним ірландцям, більшість яких проголосувала проти виходу з ЄС під час загальнонаціонального референдуму в червні 2016 року. Мовляв, коли Брюссель вже не матиме жодного впливу на політику країни, регіональні парламенти (в тому числі й уельський), могли би отримати в свої руки більше влади. Але подробиць щодо того, які саме повноваження мають перейти Кардіффу, Белфасту та Единбургу, бракує і тут.
Міністр з питань Brexit Девід Девіс, виступаючи в нижній палаті парламенту, запевнив північних ірландців, що кордон із Республікою Ірландією, яка з ЄС виходити не збирається, і надалі залишатиметься відкритим, що дуже важливо для мирного процесу на острові. Але як це можна реалізувати, якщо Лондон, з іншого боку, хоче контролювати притік мігрантів з країн ЄС, міністр не пояснює.
Ніхто не очікує від Терези Мей, що в неї є готова відповідь на всі питання. Зрештою, багато що залежить від доброї волі 27-ми колишніх партнерів по ЄС під час переговорів про розлучення. Окрім того ті, хто роками боровся за Brexit (передусім міністр Девід Девіс) під час кампанії перед референдумом не окреслювали плани, а лише робили обіцянки, наприклад як оця: в майбутньому кожного тижня 350 мільйонів фунтів стерлінгів замість того, щоб відправляти до Брюсселя, можна буде спрямовувати в слабку британську систему охорони здоров'я.
Досить брехні!
Про ці 350 мільйонів фунтів для британських лікарень вже ніхто не говорить - кожен знає, що ця сума є ілюзорною. Утім, очільниця уряду, нарешті, має бути відвертою. Сер Айван Роджерс, донедавна - посол Великобританії при ЄС, змальовує цілком іншу картину, аніж уряд у своїй "білій книзі". Він застерігає, що вихід з ЄС може коштувати Лондону до 60 мільярдів євро. За розрахунками Роджерса, до укладення нових договорів переговори можуть тривати близько десяти років.
Популістські обіцянки стали причиною, чому більшість британських виборців у червні проголосували проти перебування Сполученого Королівства в ЄС. З цим потрібно покінчити. Тереза Мей повинна чесно сказати, наскільки складними будуть наступні роки. Адже, на відміну від "Аліси в Країні Див", Brexit більше не є мрією окремих противників ЄС, а жорсткою реальністю для всієї країни.