1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

Дрезден, німецький президент Штайнмаєр та стійка демократія

Єнс Турау
Єнс Турау
13 лютого 2020 р.

Глава німецької держави Франк-Вальтер Штайнмаєр до 75 роковин бомбардувань Дрездена виступив із на диво актуальною промовою, вважає Єнс Турау.

https://p.dw.com/p/3Xk6V
Президент Німеччини Франк-Вальтер Штайнмаєр
Президент Німеччини Франк-Вальтер ШтайнмаєрФото: picture-alliance/dpa/R. Michael

Промова до роковин жахливого бомбардування Дрездена в ніч з 13 на 14 лютого 1945 року - це завжди ходіння по лезу ножа. Вогньовий смерч, який зруйнував саксонське місто на Ельбі, то й діло використовувався найрізноманітнішими групами у своїх цілях: нацистами під час останніх місяців війни, потім НДР, пізніше - неонацистами та "вічно вчорашніми". Це виливалося зазвичай в абсурдну суперечку про кількість жертв, яку нацисти перебільшували в рази - до сотень тисяч. Але передусім суперечка навколо ночі бомбардувань була після возз'єднання Німеччини суперечкою про те, чи можна згадувати про ці незбагненні події ізольовано, чи їх обов'язково необхідно поміщати в історичний контекст, бо лише так можна по-справжньому віддати належне жертвам.

Тож нинішній президент Німеччини Франк-Вальтер Штайнмаєр (Frank-Walter Steinmeier) знав, який виклик перед ним стояв, коли він готував цю промову. І йому вдалося не лише вдало поставити події у Дрездені в історичний контекст, він виступив із на диво актуальною промовою, у якій ідеться про те, як взагалі могло дійти до війни й руйнувань. Тому слово "Дрезден" у його промові з'являється лише після трьох довгих абзаців. Штайнмаєр починає з нападу Німеччини на Польщу, стирання меж насильства, яке пережила Європа після нього.

Не применшуючи страждань жителів Дрездена

Жодним рядком своєї промови глава німецької держави не применшує страждань жителів Дрездена. Навпаки: він картинно змальовує події, говорить про гудіння літаків, червоне сяйво в небі, вогонь, який забрав у людей весь кисень на вулицях міста. Але він при цьому згадує й інші міста, у Німеччині та в інших куточках Європи: приміром, Гамбург чи Вюрцбург, Неаполь та Белград, Варшаву та Кавентрі. І він завершує цю частину своєї промови чіткими словами: "Ми як демократки і демократи маємо чинити опір тим, хто сьогодні ще порівнює число жертв Дрездена з кількістю жертв "Аушвіца", хто намагається применшити масштаби німецького беззаконня, хто свідомо фальшує історичні факти".

Оглядач DW Єнс Турау
Оглядач DW Єнс Турау

"Ми як демократки і демократи", - Штайнмаєр знає, що в парламентах по всій Німеччині сьогодні знову сидять ті, хто заперечує злочини нацизму, він чітко відмежовується від них. Це цілком можна вважати новою інтерпретацією ролі федерального президента, який має бути понад партіями та бути спільним знаменником різних думок, які є в народі. Але не в цьому питанні.

Штайнмаєр ступає навіть ще далі, говорить про сьогодення, про новий антисемітизм, нову ксенофобію. І ще: "Якщо обрані депутати дискредитують і виставляють на посміховисько парламенти, в яких самі й сидять, то це є спробою зруйнувати демократію зсередини". Президент явно звертався до правих популістів у земельних парламентах і  в Бундестазі.

Так, це все теж має бути в промові з нагоди 75-х роковин вогняного смерчу в Дрездені. І абсолютно свідомо Штайнмаєр завершує свою промову відповіддю "вічно вчорашнім". Адже у федерального президента не тільки репрезентативні функції, але і завдання нагадувати про те, що повинно об'єднувати всіх німців - про Основний закон, конституцію демократичної держави. Маючи на увазі першу статтю німецької конституції, Штайнмаєр закликав поважати і захищати гідність кожної людини, "в тому числі й особливо тут у Дрездені", причому саме кожної людини, а не лише кожного німця.

В інтересах переважної більшості

Критику своєї промови з боку крайніх правих Штайнмаєр переживе, йому не вперше. Але добре усвідомлювати, що президент бачить себе - чіткіше, ніж будь-коли раніше - захисником демократії. Демократії, яка спирається не тільки на закони, розпорядження і парламентські правила, а й на розуміння взаємозв'язків, чітку позицію і усвідомлення історичної відповідальності. Переважна більшість німців як і раніше поділяє таку точку зору. І добре, що Штайнмаєр відстоює інтереси цієї величезної групи людей.

Коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції і Deutsche Welle загалом.