1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

РПЦ "благословила" єдину православну церкву України

Український журналіст Сергій Руденко
Сергій Руденко
17 жовтня 2018 р.

Церква виявилася останнім оплотом Путіна в Україні, і здавати його він не збирається. Про те, як Москва впливає на формування в Україні єдиної православної церкви - Сергій Руденко спеціально для DW.

https://p.dw.com/p/36hHk
Глава УПЦ МП Онуфрій (в центрі), фото з архіву
Глава УПЦ МП Онуфрій (в центрі), фото з архівуФото: Reuters

Рішення Синоду РПЦ про розрив відносин з Константинополем визначило позицію голови УПЦ МП Онуфрія щодо єдиної помісної православної церкви України. Проголосувавши у Мінську за розрив євхаристичного спілкування Російської православної церкви з Вселенським патріархатом, він де-факто вийшов з переговорного процесу щодо автокефальної церкви. Цей крок Онуфрія, звісно ж, не зупинить об’єднавчі процеси в Україні, але він ставить питання про те, яким має бути у подальшому статус УПЦ МП, яка де-юре підтримала РПЦ в конфлікті з Константинополем.

Втрачений шанс Онуфрія

До мінського Синоду РПЦ митрополита УПЦ МП Онуфрія вважали одним з потенційних учасників об’єднавчого процесу в українському православ’ї. Він родом з Чернівецької області, 28 років прослужив в Україні. Останні чотири роки - у статусі глави УПЦ МП. Очолювана ним сьогодні церква має більше 11 тисяч приходів у країні. Онуфрій цілком міг би стати одним із засновників єдиної православної церкви в Україні. Але він проігнорував цей шанс, зробивши свій вибір на користь РПЦ - церкви, якій, як сьогодні вважає Константинополь, понад триста років тому незаконно була передана Київська митрополія.

Сергій Руденко
Сергій Руденко

Онуфрію, очевидно, недовго залишилося бути главою УПЦ МП. В Україні скоро буде своя єдина православна церква. А це означає, що нинішня церква - філіал РПЦ в Україні - буде позбавлений абревіатури УПЦ. По суті, церква Онуфрія ніколи і не була українською. Що, до речі, і підтвердив Володимир Путін, скликавши минулої п’ятниці Радбез РФ, на якому розглядалося питання саме Російської православної церкви в Україні. Для Кремля УПЦ МП завжди була й лишається підрозділом РПЦ. 

Таким чином, найближча перспектива для Онуфрія - крісло глави філіалу РПЦ в Україні. Це означає, що він в часи війни на сході України та анексії Криму стає таким же повноважним представником Росії, як і посол РФ. І ставлення до нього буде відповідне. До речі, як і до всього того, що у своїх назвах має слова "руський" або "російський". Варто лише згадати, що в останній час змушені були згорнути свою роботу компанії та заклади, які вказують у своїй назві на приналежність до РФ. Така ж перспектива, очевидно, чекає і на український філіал РПЦ, який багатьма українцями сприйматиметься не інакше, як ворожий форпост.

Останній оплот Путіна в Україні

Втрату контролю над православ’ям в Україні Кремль сприймає як особисту поразку. Заяву прес-секретаря Путіна Дмитра Пєскова про те, що Москва має намір "захищати інтереси православних" в Україні, звучить як погроза. Ми знаємо, чим завершилася обіцянка Росії захищати інтереси російськомовних в Криму та на Донбасі - війною та анексією. Церква на сьогодні виявилася останнім оплотом Путіна в Україні. І здавати його він наміру не має.

З прискоренням процесу об’єднання українських православних в єдину церкву Росія очевидно спробує зберегти свою присутність в Україні. Звісно, РПЦ навряд чи зможе втримати і окремі храми, і цілі єпархії від переходу до автокефальної церкви. Але те, що процес передачі культових споруд новій українській православній церкві буде непростим, ніхто навіть не сумнівається. Адже і Києво-Печерську, і Почаївську лаври росіяни вважають "своїми".

Чи наважиться Володимир Путін на застосування військової сили у випадку "загрози інтересам православних" в Україні? Не виключено. Для Росії українська церква є ланкою між Київською Руссю та РПЦ. Без України та її церковних святинь історія Російської православної церкви виглядає не так велично і монументально. Це розуміє і Володимир Путін, для якого втрата церкви в Україні буде рівнозначна втраті контролю над сусідньою державою. Тому господар Кремля може піти на радикальні кроки для збереження своєї присутності в українській церкві. Але вони навряд чи йому в цьому допоможуть.

Набуття Україною другої незалежності

В Україні отримання автокефалії зараз ставлять в один ряд з отриманням державної незалежності. Поза всяким сумнівом, створення єдиної православної церкви - історична подія для будь-якої держави, а особливо для держави, яка намагається позбутися впливу сусіда-агресора на церковне життя. Але об’єднавчий процес всередині України вже ніхто не зупинить - ані Синод РПЦ, ані особисто Володимир Путін, ані ініційований Москвою розкол світового православ’я.

Історія з українською православною церквою стала чудовою ілюстрацією краху міфу про велику та могутню Росію. Брязкаючи зброєю, Володимир Путін намагається переконати оточуючих в омані їхнього зору. Так було в Криму і на Донбасі, так залишається і в історії з рішенням Вселенського патріархату. Господар Кремля створює ілюзію "іхтамнєт", "руського миру", утиску "російського православ’я" в Україні etc. І чим старанніше він це робить, тим все більше він наближає справжню, а не декларативну незалежність української держави. Зокрема, і в частині єдиної православної церкви.

Цей коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції і Deutsche Welle в цілому.

Томос: чи належить Україна до канонічної території Московського патріархату? (09.10.2018)

Пропустити розділ Більше за темою

Більше за темою