Поділ Німеччини проліг через багато родин - по різні боки кордону опинились брати і сестри, тітки і племінники, дядьки та племінниці. Зведення Берлінського муру в 1961 році у малому сімейному масштабі позначилось великими драмами. А більшості з тих, хто тоді був дорослим, уже немає. Чи це зовсім літні люди - і уже найближчим часом відійдуть усі, для кого "єдність" мала особистий вимір. Поділ Німеччини був для цих людей помилкою, що завдавала страждань і яку належало виправити. Цим і пояснювалась велика готовність багатьох західних німців допомагати родичам на економічно слабшому Сході. Вони надсилали нескінченні посилки з кавою, екзотичними фруктами, одягом і хорошим шоколадом через внутрішньонімецький кордон до НДР.
Однак уже у 1970-1980 роках діти цього покоління сприймали поділ Німеччини як щось звичайне. Адже вони зростали або у ФРН, або в НДР - і, відповідно, жили в абсолютно різних світах.
Біографічний стосунок до "поділу" ослаб
У Західній Німеччині покоління-1968 (у низці західних країн, також у ФРН, у 1968-му відбулись студентські протести - Ред.) раптом почало запитувати своїх батьків про їхню роль у націонал-соціалізмі. Слова на кшталт "нація" і "батьківщина" раптом почали сприйматися як релікти минулого або прояви міщанства - натомість вітався інтернаціоналізм. Європейське об'єднання запропонувало бажаний вихід із витісненого національного питання провини. А що ж двоюрідні брати і сестри на Сході? На той момент у їхній тісній й сірій буденності диктатури вони жили дуже-дуже далеко.
Потім сталась мирна революція 1989 року, падіння Берлінського муру, майже через рік після цього - возз'єднання Німеччини. Однак після того, як розвіявся хміль вечірки, Схід швидко знову втратив значення. Ще й до сьогодні 20 відсотків жителів Західної Німеччини ніколи не бували на Сході!
Після возз'єднання, яке німці називають "поворотом", на відбудову доведеної до економічного краху східної частини країни потекли сотні мільярдів із Заходу. Однак для багатьох східних німців це означало й інше - безробіття, адже майже кожен другий втратив роботу.
Упавши їм на голову, Захід, що так гарно пахнув у посилках і зі східної перспективи здавався раєм, виявився суспільством надзвичайно жорсткої конкуренції. Ідеальний його образ швидко збляк. Ті, хто не міг або не хотів конкурувати, відійшли в тінь і, оглядаючись у минуле, почали добре відгукуватися про НДР.
Неопрацьоване минуле не зникає
Політичні партії також втратили зацікавленість у перетворенні двох частин Німеччини на одне ціле. Хоч з гордістю і наводились економічні дані щодо реального зростання, але говорити про помилки перехідного періоду і тих, хто від нього програв, ніхто так і не наважився. На Заході багато хто не хотів цього слухати і називав своїх братів і сестер на Сході "східняки-скаржники" - мовляв, кінчайте вже зі своїми нескінченними негативними історіями.
Однак східні німці хотіли говорити тільки про свої відчуття - про те, як практично за одну ніч вони прокинулися в іншій країні з іншими, їм до того часу невідомими, правилами й законами. Зрештою, НДР увійшла до складу ФРН 3 жовтня 1990 року - тобто перестала існувати як держава.
Обидва покоління - зведення і падіння Берлінського муру - багато пережили і багато страждали. Дещо з цього до цього часу не опрацьовано. А неопрацьоване, як свідчить історія, не зникає просто так: воно передається у спадок.
Правопопулістська "Альтернатива для Німеччини" (АдН) вже використала цей принцип на свою користь. Її головне гасло на земельних виборах на Сході "Заверши поворот!", алюзія до 1989 року, було вдалим - АдН отримала рекордний результат, особливо серед молоді.
Визначити умови майбутнього співіснування
Єдність ще не завершена: те, про що батьки й діди більше не можуть або не хочуть говорити, тепер є завданням дітей та онуків. Що і як вони вчинять з цією спадщиною, визначатиме майбутнє співіснування східних і західних німців. Мирна революція і возз'єднання були й залишаються щасливими моментами німців. Цю історію треба розповідати далі - з одного боку.
З іншого боку, потрібна сміливість і політична воля для того, щоб говорити про проблеми перехідного періоду. Буде шкода, якщо ця глава історії залишиться на поталу тим, хто хоче використати її, насамперед, для політичної боротьби. Схід і Захід більше ніколи не повинні дозволити себе розділити!
Коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції і Deutsche Welle загалом