Кого б не послухати в останні дні, усі - урядові чиновники, представники екологічних організацій, науковці - намагаються перед початком кліматичної конференції ООН у Польщі постати переконаними оптимістами. Мовляв, ні, ми не здамося в боротьбі проти шкідливих викидів у повітря, котрі спричиняють кліматичні зміни. Попри всі жахливі повідомлення, і взагалі, як би там не було, але вдалося досягнути чимало: дедалі більше країн інвестують у відновлювану енергію, а в Польщі ми конкретизуємо обіцянки, які ми лише в приблизному вигляді дали в Парижі, - обіцянки, які ми дали всі разом, як бідні, так і багаті країни.
Темні тіні
Але якби над цією кліматичною конференцією були не нависли темні хмари: США під керівництвом Дональда Трампа ще торік заявили про вихід з Паризької кліматичної угоди. Бразилія з президентом Жаіром Болсонару - певно, так само незабаром вийде з угоди. Принаймні, цей націоналіст уже холоднокровно скасував кліматичну конференцію наступного року, яка мала б відбутися в столиці країни Бразиліа. Крім того, в усьому світі знову зростають обсяги шкідливих викидів в атмосферу, намічена в Парижі "двоградусова мета" стає дедалі важче досяжною.
І проблема не лише в США чи Бразилії - багатосторонні угоди, які базуються на добрій волі країн, зараз, аби виразитися м'яко, не в моді також в Австралії та багатьох східноєвропейських країнах. Шанси врятувати світовий клімат раніше вже часом виглядали кращими. А що Німеччина? Вона хоч і гордо стоїть на принципах захисту клімату, але й сама не в змозі досягти поставлені перед собою кліматичні цілі до 2020 року та готується до запеклої дискусії щодо припинення видобутку бурого вугілля. Відмова від використання бурого вугілля є конче необхідним для клімату кроком, але цей процес може тривати ще довго.
А тому всі надії в даний момент подаються знизу, з місць. Міста, громади та приватні підприємства, приміром, у США об'єднуються проти байдужого до клімату Дональда Трампа.У Німеччині молоді люди проводять акції на захист довкілля, після багаторічної фази великої пасивності. Крім того, дедалі більше людей розуміють, що потрібно зараз робити, окрім переорієнтації економіки: у великих мегаполісах уже починає набирати обертів новий підхід до транспорту. Автомобілі з двигунами внутрішнього згоряння хоч досі й існують, але існуватимуть уже недовго. Тож тут уже можна спостерігати суттєвий плюс.
Дедалі більший тиск знизу
У Німеччині нещодавні вибори до земельних парламентів та зростання популярності партії "Союз 90/Зелені" продемонстрували, що багато людей вважають зміни клімату однією з найважливіших проблем людства, які потрібно вирішувати. По інший бік барикад - праві популісти як у ФРН, так і за кордоном, які відкидають передову думку науки про те, що в змінах клімату винна людина, поширюючи неотесані теорії змови. Для кліматичної конференції в Катовіце це фактично означає: виконувати домашні завдання, збирати гроші для бідних країн, наповнювати життям Паризьку кліматичну угоду, незважаючи на весь опір. І сподіватися на те, що настануть кращі часи, і на те, що тиск знизу зберігатиметься й кінець-кінцем принесе результат.
Автор: Єнс Турау
Цей коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції і Deutsche Welle загалом.